Гришко Михайло Степанович
ГРИШКО́ Михайло Степанович (14(27). 02. 1901, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 03. 06. 1973, Київ) — співак (драматичний баритон). Народний артист СРСР (1950). Сталінcька премія (1950). Навчався у церковно-парафіяльній школі, співав у церковному хорі, де здобув знання з елементарної теорії музики, навики з правильної постановки голосу, співу в ансамблі тощо. Згодом співав у архієрейському хорі. Працював на Азовському і Чорноморському флоті, Маріупольському заводі. Закінчив Одеський муз.-драматичний інститут (1927; кл. Ю. Рейдер). Соліст Одеського (1925–27), Харківського (1927–36), Грузинського (1934–35), Київського ім. Т. Шевченка (1935–64) театрів опери та балету. Під час 2-ї світової війни у складі концертної бригади виступав перед бійцями Пд.-Зх. фронту. Мав рідкісний за красою і силою голос, могутній і разом з тим м’який, багатий на обертони, гнучкий, польотний і водночас рівний, вільного й легкого звучання в межах усього діапазону. Майстерно володів диханням, кантиленою, піаніссімо, філіровкою звука, чіткою дикцією. У виконав. мистецтві поєднував традиції вітчизн. вокал. школи та італ. бельканто (перейняв від Ю. Рейдер, яка працювала в опер. театрах Італії). Виконав. манері притаманні експресія, схильність до втілення драм. муз.-сценіч. образів, надавання їм рис монументальності, орган. поєднання високої вокал. та актор. техніки. Володів великим і різноплановим у хронологіч. й стильовому відношеннях опер. і концерт. репертуаром. Створив понад 30 муз.-сценіч. образів у операх укр., рос., зх.-європ. композиторів. 1-й виконавець низки камерно-вокал. композицій Л. Ревуцького, К. Данькевича, П. Майбороди, Ю. Мейтуса, А. Кос-Анатольського, Г. Жуковського. У концертах виконував також фрагменти партій з опер О. Бородіна, П. Чайковського, Дж. Верді, С. Рахманінова, камерно-вокал. твори С. Гулака-Артемовського, В. Заремби, М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Степового, П. Гайдамаки, Г. Майбороди, М. Глінки, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського, О. Бородіна, Ц. Кюї, П. Чайковського, А. Рубінштейна, Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Р. Ваґнера, Дж. Пуччіні, Ж. Массне, Е. Ґріґа та ін., укр. та рос. нар. пісні. Знімався у муз. к/ф «Щит Джургая» (1944). Серед оперно-сценіч. партнерів — А. Нежданова, Л. Собінов, Д. Смирнов. Записав на грамплатівки арії з опер, романси укр., рос., зх.-європ. композиторів, українські народні пісні. Гастролював у містах СРСР. Вокал. мистецтво Г. високо цінували диригенти Н. Рахлін, А. Тосканіні, співаки П. Норцов, Д. Пірс. 1981 у Києві на будинку, де проживав Г. (вул. Хрещатик, № 15), встановлено мемор. дошку з його бронз. барельєф. портретом (скульптор М. Ропай, арх. А. Ігнащенко).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Богдан Хмельницький (однойм. опера К. Данькевича, 1-е виконання, партію написано спеціально для Г.), Кармелюк (однойм. опера В. Костенка), Штубе («Розлом» В. Фемеліді), Ахмет («Перекоп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка, М. Тіца), Шибак («Милана» Г. Майбороди, 1-е виконання), Невідомий («Аскольдова могила» О. Верстовського), Грязной, Мізгир, Гонець, Веденський гість («Царева наречена», «Снігуронька», «Казка про царя Салтана», «Садко» М. Римського-Корсакова), Мазепа, Євгеній Онєгін, Томський («Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Кіазо, Мурман («Даїсі», «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Альмавіва («Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта), Ріґолетто, Амонасро, Жермон, Ренато, Яґо («Ріґолетто», «Аїда», «Травіата», «Бал-маскарад», «Отелло» Дж. Верді), Скарпіа, Пінґ («Тоска», «Турандот» Дж. Пуччіні), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Невер (Ґуґеноти» Дж. Мейєрбера), Рафаель («Намисто мадонни» Е. Вольф-Феррарі).
Рекомендована література
- Стебун И. М. С. Гришко. К., 1960;
- Олексієнко Т. Корифей радянської опери (до 40-річчя артистич. шляху нар. арт. СРСР, співака М. С. Гришка) // Музика. 1971. № 1;
- Козак С. Михайло Степанович Гришко: Біогр. повість. К., 1978;
- Тольба В. Видатний співак // Музика. 1981. № 2;
- Кагарлицький М. Співучий витязь України // Молодь України. 1981, 26 лют.;
- Дімітріаді О. Таїнство: Видатний оперний співак М. С. Гришко // КіЖ. 1982, 28 берез.;
- Швачко Т. Король українських баритонів // Мист. обрії: Альм. К., 2003;
- Норцов П. Зустрічі в Москві // Укр. співаки у спогадах сучасників. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
