Грищенко Арнольд Панасович

ГРИ́ЩЕНКО Арнольд Панасович (23. 09. 1936, с. Мутичів Ріпкин. р-ну Черніг. обл. — 17. 12. 2006, Київ) — мовознавець. Брат Геннадія, батько Тараса Грищенків. Доктор філологічних наук (1980), професор (1987), академік АПНУ (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закін. Ніжин. пед. інститут (1958). Вчителював на Чернігівщині. 1960 вступив до аспірантури Інституту мовознавства АН УРСР (кер. канд. дис. М. Жовтобрюх). У 1963–81 працював м. н. с., а згодом — старший науковий співробітник цього Інституту; 1981–2006 — завідувач кафедри української мови Нац. пед. університету (обидва — Київ). Наукові дослідження Г. із синтаксису та морфології сучас. української мови, історії української мови відзначаються докладним аналізом явища в синхронії та діахронії, типол. та порівнял.-істор. зіставленнями з тотожними явищами в ін. мовах. Для праць Г. характерне поєднання глибокого змісту, широти охоплених проблем з ясністю та простотою викладу; висновки обґрунтовані значним мовним матеріалом як літ., так і діалектної систем не лише укр., а й фактично всіх слов’ян. та багатьох європ. мов. Як чл. Нац. правопис. комісії при КМ України розробляв питання правопису слів іншомовного походження. Глибоке знання нім., англ. та всіх слов’ян. мов давало можливість науковцю пропонувати зміни до тих чи інших норм «Українського правопису» (проєкт найновішої редакції, К., 1999), керуючись наук. засадами, а не емоціями. На основі архів. документів дослідив життєвий та наук. шлях визнач. укр. мовознавця — О. Синявського: «Люди і долі (Штрихи до портрета Олекси Синявського)» // «Рідний край: наук., публіцист., худож.-літ. альманах», 2005, № 1. Створив наук. школу з історії та сучас. функціонування граматичної системи української мови. Співавтор низки академ. видань, зокрема «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972), «Словотвір сучасної української літературної мови», «Морфологічна будова сучасної української літературної мови» (обидва — 1975), «Історія української мови: У 4 т.» (1978–83, відп. ред. 4-го тому («Синтаксис»); премія ім. І. Франка АН УРСР, 1985; усі — Київ). Автор та співавтор низки підручників для ВНЗів, зокрема «Сучасна українська літературна мова» (К., 1993), що витримав кілька видань і є осн. навч. посібником для багатьох ВНЗів України.

Завантажити статтю