ГРОДЗИ́НСЬКИЙ Дмитро Михайлович (05. 08. 1929, м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 10. 08. 2016, Київ) — фізіолог рослин, біо­фізик і радіобіо­лог. Син Михайла Карповича, брат Андрія, батько Михайла Дмитровича Гродзинських. Доктор біо­логічних наук (1966), професор (1969), академік НАНУ (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Держ. премії України у галузі н. і т. (1992, 2004), премія ім. М. Холодного АН УРСР (1980). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2004). Державні нагороди України. Закін. Білоцерків. с.-г. ін­ститут (1952) та мех.-мат. факультет Моск. університету (1954). Від 1955 працював в Ін­ституті фізіології рослин АН УРСР (Київ): від 1963 — завідувач від­ділу біо­фізики і радіобіо­логії, 1975– 86 — директор У 1986–90 — завідувач від­ділу біо­фізики і радіобіо­логії Ін­ституту ботаніки АН УРСР (Київ), від 1990 — Ін­ституту клітин. біо­логії та генет. інженерії НАНУ (Київ). Від 1998 — академік-секр. Від­діл. заг. біо­логії НАНУ. Водночас від 1958 викладав в Київ. університеті (проф. заснованої ним каф. радіобіо­логії), Нац. університеті «Києво-Могилян. академія» і Між­нар. Соломон. університеті. 1962–63 був екс­пертом Між­нар. організації з с. господарства ООН в Югославії. Автор наук. праць з питань фізіології, біо­хімії, біо­фізики та радіобіо­логії рослин. Ви­вчав вплив малих доз іонізувал. ви­промінюва­н­ня на рослини, роль природ. радіо­активності ґрунтів і рослин в жит­тєдіяльності живих організмів, за­стосува­н­ня методу мічених атомів у дослідже­н­нях фотосинтезу і метаболізму. Роз­робив теорію і встановив компартментацію метаболіч. фондів низки метаболітів рослин. клітини. Сформулював осн. положе­н­ня теорії надійності біол. систем, встановив значе­н­ня репарації ДНК, ін. структур клітини та репопуляції в меристемах рослин у процесах від­новле­н­ня рослин після опроміне­н­ня. Опрацював низку методів практич. викори­ста­н­ня радіації в селекції та рослин­ництві. Після Чорнобил. ката­строфи роз­почав дослідж., повʼязані з упередже­н­ням негатив. радіобіол. наслідків аварії. Одним з перших порушив таємницю про екол. наслідки радіо­актив. за­брудне­н­ня та про ризик захворювань. Головний редактор журналу «Фізіологія та біо­хімія культурних рослин» (1974–86), «Радиобиология» (1988–91).