Грозін Борис Дмитрович
ГРО́ЗІН Борис Дмитрович (04(16). 10. 1898, Київ — 22. 10. 1962, там само) — матеріалознавець. Доктор технічних наук (1950), професор (1951). Член-кореспондент АН УРСР (1939). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. інститут (1930). Під час навч. працював в експерим. відділі технол. кафедри. Від 1933 — нач. сектору металознавства НДІ хім. машинобудування, водночас — консультант на київ. підприємствах. Від 1935 — в Інституті буд. механіки АН УРСР (нині Інститут механіки НАНУ, Київ): від 1944 — завідувач відділу металознавства та контакт. міцності; 1941–44 — на заводі авіамоторів (м. Уфа, Башкортостан, РФ). Викладав у Київ. інституті цивіл. повітр. флоту (1947–49), Інституті легкої промисловості (Київ, 1951–57). Наукові праці присвячені міцності і пластичності металів, довговічності й надійності машин, розробленню нових технол. процесів у машинобудуванні. Досліджував антифрикційні чавуни, зношення зубчатих коліс, механізм деформації поверхневих шарів металу. Сконструював ряд машин і механізмів, які застосовують у різних галузях промисловості.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Економія кольорових металів у деталях, що працюють на тертя // Доп. АН УРСР. 1939; Износ и механическая обработка металла. К.; Л., 1948; Механические свойства закаленной стали. К.; Москва, 1951; Причины появления трещин в шейках валов тракторных двигателей. Москва, 1956 (співавтор); Вплив коливань основних вузлів токарних автоматів та напівавтоматів на якість оброблюваної поверхні. К., 1958 (співавтор); Повышение эксплуатационной надежности деталей машин. Москва; К., 1960 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
