ГРОМОВЕ́НКО Павло Федорович (24. 06. 1941, с. Хрещенівка Нововоронцовського, нині Бериславського р-ну Херсон. обл. — 18. 10. 1997, Київ) — актор, майстер художнього слова. Народний артист України (1996). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1966; викл. М. Єсипенко). Працював у Київ. театрі оперети (1967–69) та укр. драм. театрі ім. І. Франка (1969–77); від 1977 — у Київ. філармонії, на Укр. радіо і телебачен­ні. У репертуарі — монови­стави за творами укр., рос. та зарубіж. класиків: «Стою на землі» Б. Олійника, «Моя колиска — скіфський степ» (укр. поезія, проза, пісня, романс), «Вінок сонетів» (класична європ. поезія епохи Від­родже­н­ня), «...Найбільш за все — любов до Батьківщини» (за творами О. Гончара, Р. Гамзатова, І. Драча, Ю. Яновського та ін.), «Із забу­т­тя — в без­смертя» (твори поетів роз­стріляного Від­родже­н­ня) та ін. Значне місце в творчості Г. за­ймала поезія Т. Шевченка. З огляду на громадян. пафос та глибокий патріотизм його творів, неодноразово за­знавав утиску влади, зокрема 1984 сольна про­грама за творами Т. Шевченка «Ми не лукавили з тобою» була заборонена офіц. органами як «соціально шкідлива». До 175-річчя Т. Шевченка Г. здійснив про­граму «Та не однаково мені», у якій поет по­ставав як європ. інтелігент, котрий своє життя, талант присвятив своєму народові. У квітні 2024 вулицю Осипенко у с. Хрещенівка пере­йменували на його честь.