Гронець Максим Прокопович

ГРО́НЕЦЬ Максим Прокопович (08(20). 02. 1884, с. Кропивне, нині Бахмац. р-ну Черніг. обл. — 28. 04. 1963, Москва) — живописець. Навч. у С.-Петербур. АМ (від 1906; викл. Д. Кардовський). У Києві — від 1918. Викладав у Київ. худож.-пром. школі (1920–24), Одес. худож. (1925–31) та Моск. архіт. (1931–56) інститутах. Учасник мистецьких виставок від 1914.

Тв.: «У майстерні художника» (1914), «Тяжке минуле башкирського народу» (1939); портрети — П. Тичини (1920), М. Рильського (1922), А. Бучми (1923), К. Ворошилова (1938), Героя Рад. Союзу Д. Лялюшенка (1943), академік К. Островитянова (1957).

Т. А. Галькевич

Основні твори

«У майстерні художника» (1914), «Тяжке минуле башкирського народу» (1939); портрети — П. Тичини (1920), М. Рильського (1922), А. Бучми (1923), К. Ворошилова (1938), Героя Рад. Союзу Д. Лялюшенка (1943), академік К. Островитянова (1957).

завантажити статтю