Грошова реформа

ГРОШОВА́ РЕФО́РМА  — заходи державних органів управління, спрямовані на кардинальні зміни існуючої системи грошового обігу. Г. р. є, зокрема, створення незалеж. нац. грош. системи, випуск в обіг нової грош. одиниці, зміна принципу емісії нац. грош. одиниці тощо. Заходи щодо частк. врегулювання грош. обігу (заміна старих випусків банкнот новими, девальвація чи ревальвація нац. валюти), які не призводять до кардинал. змін у принципах функціонування грош. системи країни, не є Г. р. Після здобуття незалежності Україна успадкувала від СРСР розбаланс. грош. систему з неконвертов. валютою та високим рівнем інфляції, внаслідок чого їй довелося створювати незалежну грош. систему з влас. нац. валютою, забезпечувати її конвертованість у поточ. операціях та боротися з інфляцією. Поч. проведення Г. р. в Україні стало прийняте 1991 ВР УРСР рішення про впровадження влас. грош. одиниці — гривні. Першу спробу адм. відокремлення грош. обігу України від єдиного грош. простору країн колиш. СРСР здійснено у січні 1992 шляхом випуску в обіг грош. сурогату (ерзац-валюти) — купона багатораз. використання. Паралельно НБУ, як і центр. банки ін. країн, що входили до складу СРСР, самостійно здійснював безготівкову емісію рубля, який залишався закон. засобом платежу на тер. колиш. СРСР, і, таким чином, поглиблював розходження між нац. характером готівк. обігу та міждерж. безготівкового. Така політика була викликана побоюваннями виходу з єдиного грош. простору за умов відсутності валют. резерву та неможливості забезпечення належ. рівня конвертованості влас. валюти, а також намаганням деяких політ. сил утриматися від рішучих кроків для остаточ. забезпечення екон. незалежності України. Наслідком незавершеності створення нац. грош. системи стало виникнення гострої кризи міждерж. розрахунків, у відповідь на яку Центробанк РФ 1 липня 1992 увів порядок розрахунків резидентів РФ з контрагентами з країн, що використовували рубль як закон. засіб платежу, через окремі кореспондент. рахунки центр. банків цих країн у Центробанку РФ. Фактично це означало одностороннє відокремлення безготівк. рублів, емітов. центр. банками, і надання їм статусу іноз. валюти. Адм. регулювання міждерж. розрахунків у цей період здійснювалося Центробанком РФ за допомогою спец. груп фахівців із центр. банків відповід. країн зони функціонування рубля. Логіч. виходом із такої ситуації стало впровадження країнами колиш. СРСР влас. нац. валют. Першою це зробила Естонія у червні 1992. Україна, незважаючи на тех. готовність до такого кроку, утримувалася від рішучих дій до листопада 1992, коли уряд прем’єр-міністра Л. Кучми провів Г. р. для створення нац. грош. системи, основою якої став карбованець — єдиний закон. засіб платежу на території України, конвертов. щодо рос. рубля. Впровадження гривні було відкладено до досягнення монетар. стабілізації з метою забезпечення рац. пропорції обміну карбованця на гривню, довіри до нової грош. одиниці та її поточну конвертованість. У готівк. обігу укр. карбованець існував у вигляді купонів НБУ до впровадження гривні у вересні 1996 шляхом обміну грош. залишків у карбованцях у пропорції 1:100 000, що стало кінц. заходом у створенні нац. грош. системи України та її валютно-фінанс. стабілізації.

Завантажити статтю