Грунін Матвій Львович

ГРУ́НІН Матвій Львович (14(27). 11. 1909, Сімферополь — 02. 01. 1987, там само) — поет і пере­кладач. Член Спілки письмен­ників України. Закінчив Кримський педагогічний ін­ститут (Сімферополь, 1939). Працював бібліотекарем, журналістом, педагогом, редактором видавництва. Тривалий час мешкав у Даге­стані. Писав російською мовою. Автор поетичних збірок «Стихи» (Сф., 1940), «Родина» (1945), «Говорит Москва» (1946), «Слово о товарище: Поэма» (1948), «Огни на вершинах» (1950), «Разговор о звездах» (1956), «Я славлю труд» (1960; усі — Махачкала), «Разговор с веком» (1970), «Предна­значение» (1979), «Дань памяти» (1984; усі — Сімферополь). У творчому доробку Г. — філософська та інтимна лірика, поезії про події 2-ї світової війни, про Даге­стан. Пере­клав низку віршів даге­станських (Р. Гамзатов, А. Хачалов) та українських (М. Рильський, П. Тичина, В. Швець, С. Крижанівський) авторів російською мовою.

Завантажити статтю