Грунін Матвій Львович

ГРУ́НІН Матвій Львович (14(27). 11. 1909, Сімферополь — 02. 01. 1987, там само) — поет і перекладач. Член Спілки письменників України. Закінчив Кримський педагогічний інститут (Сімферополь, 1939). Працював бібліотекарем, журналістом, педагогом, редактором видавництва. Тривалий час мешкав у Дагестані. Писав російською мовою. Автор поетичних збірок «Стихи» (Сф., 1940), «Родина» (1945), «Говорит Москва» (1946), «Слово о товарище: Поэма» (1948), «Огни на вершинах» (1950), «Разговор о звездах» (1956), «Я славлю труд» (1960; усі — Махачкала), «Разговор с веком» (1970), «Предназначение» (1979), «Дань памяти» (1984; усі — Сімферополь). У творчому доробку Г. — філософська та інтимна лірика, поезії про події 2-ї світової війни, про Дагестан. Переклав низку віршів дагестанських (Р. Гамзатов, А. Хачалов) та українських (М. Рильський, П. Тичина, В. Швець, С. Крижанівський) авторів російською мовою.

Рекомендована література

1. Грунін Матвій Львович [Некролог] // Літературна Україна. 1987, 22 січ.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю