Група революційних марксистів
ГРУ́ПА РЕВОЛЮЦІ́ЙНИХ МАРКСИ́СТІВ (ГРМ) — підпільна політична організація. Створ. навесні 1955 політв’язнями у концтаборі Кунєєв. упр. виправно-трудових таборів на буд-ві Волз. ГЕС (нині Самар. обл., РФ) з ініціативи А. Суходольського, Р. Доценка, Д. Мазура (основних розробників програми й статуту організації), а також А. Аґбалова і Д. Писарєва. Гол. мета — спираючись на теорію рев. марксизму, очищеного від ленін.-сталін. перекручень, боротися проти тоталітар. більшов. режиму держ. капіталізму, що постав у СРСР внаслідок концентрації всієї повноти влади у руках верхівки КПРС, яка визначалась у програм. документах ГРМ як «реакц. партія фашист. типу», за реалізацію ідеї демократ. соціалізму. Член групи виступали проти проведення великодерж. політики у нац. питанні й обстоювали реал. «право кожної нації на самовизначення аж до відокремлення». До ГРМ входило бл. 20-ти осіб різної національності, зокрема білоруси, вірмени, євреї, литовці, волзькі татари, росіяни, українці; робилися спроби залучення нових чл. поза межами таборів. ГРМ проводила нелегал. сходини у робочій зоні, на яких обговорювались ідеол. і практ. проблеми діяльності. Останній захід — збори 15 квітня 1956, на яких виступили з доповідями Р. Доценко (про 20-й з’їзд КПРС та ставлення до нього ГРМ) і А. Суходольський (про економіку СРСР), після чого за доносом провокатора збори було зірвано а їх учасників заарештовано. У справі ГРМ за ст. 58–10 ч. 1 і 58–11 Кримінал. кодексу РРФСР засудж. А. Суходольський, Р. Доценко, Д. Мазур, О. Аґбалов, Д. Слободян, Б. Ґубайдуллін, Д. Писарєв, В. Черепанов, А. Мірошниченко, А. Стасішкіс; декого з чл. організації відправили на примусове утримання у психлікарнях (А. Аґбалов та ін.). Найбільші строки отримали А. Суходольський — 8 р., Р. Доценко і Д. Мазур — по 7 р. (невеликі терміни пояснюються тогочас. смугою політ. «відлиги» в СРСР). У 2-й пол. 50-х рр. у деяких таборах під впливом окремих гремівців створювались під різними назвами політ. групи, наближені до ідей ліберал. соціал-демократії зх.-європ. зразка (зокрема в тайшет. таборах Іркут. обл., учасниками якої були Ю. Литвин, Б. Вайль, В. Лютіков та ін.). Згодом декотрі з колиш. чл. ГРМ стали відомими громад. і політ. діячами, напр. А. Стасішкіс — голова Литов. товариства політв’язнів — декілька разів обирався депутатом сейму Литви.
Рекомендована література
- Мельник С. Ломка эпохи позднего реабилитанса // Столица. Москва, 1992. № 9;
- Його ж. Жигулевские камни // Жигулевские камни. Самара, 2005. № 17;
- Вайль Б. Особо опасный. Х., 2005.
Завантажити статтю
