КОМЕНСАЛІ́ЗМ (від французької commensal — спів­трапезник) — один із типів між­видових (ценотичних) взаємодій, у якому незалежно від наявності спів­жи­т­тя один партнер (коменсал) отримує певні пере­­­ваги (живле­н­ня, захист від ворогів, пере­сува­н­ня, помешка­н­ня тощо) від іншого (хазяїна, донора), на якого вони не мають помітного впливу. Це ознаки К., найчастіше вживані в окремих ви­значе­н­нях, що можуть істотно різнитися між собою, загально­прийнятого ж серед них немає. Коменсалом називають пере­важно партнера-користувача, хо­­ча, на­приклад, в англомовній літературі — обох. Термін «К.» 1869 за­провадив бельгійський зоолог Ван Бенеден. Ві­домий приклад К. — мешка­н­ня поліхети Nereilepas у черепашках, зайнятих раками-саміт­­никами, зокрема Pagurus striatus, від яких вона отримує, крім жит­­ла, захист, залишки їжі, можливість пере­сува­н­ня; при цьому вплив на рака не від­чутний. К. — поселе­н­ня дрібних сидячих форм біля ротових органів чи анального отвору водних організмів заради живле­н­ня від­повід­но залишками їжі, екс­крементами хазяїна. В активній рідині ловчих резервуарів комахоїдної рослини не­­пентес личинки комарів, бабок тощо мешкають, живлячись ко­­махами, яких приваблює ця рідина. Коменсалами тварин є де­­які водорості, що мешкають, на­приклад, у шерсті лінивців. До К. від­носять епіфітизм — поселе­н­ня однієї рослини на поверх­ні іншої без живле­н­ня за її рахунок. Несимбіо­тичний К. — поїда­н­ня гієнами та шакалами залишків здобичі після лева, песцями — після білого ведмедя. Спів­від­ноше­н­ня К. з іншими типами ценотичних взаємодій не зовсім чітке, зокрема щодо паразитизму (ко­­рисні для одного, шкідливі для іншого) і мутуалізму (взаємокорисні) зумовлене мінливістю користі та шкоди залежно від умов. Синойкію, що полягає у су­­то просторових взаємодіях за від­сутності живле­н­ня, роз­глядають і як синонім К., і як ширше, вуж­­че або зовсім без­від­носне поня­т­тя. Поширене тлума­че­н­ня інквілінізму (мешка­н­ня у чужому житлі) як форми К. суперечить критерію від­сутності шкоди.