ГРУШЕ́ЦЬКИЙ Неван-Нікандер (20. 10. 1930, Прага) — громадський діяч, письмен­ник. Син І. Грушецького. 1945 ви­їхав до Німеч­чини, 1948 — до Австралії. Закін. екон.-комерц. факультет Мельбурн. університету (1956). Працював економістом у газ. корпорації шт. Вікторія. Викладав в укр. суботній школі у м. Нобл-Парк (1967– 90), був фінанс. референтом Укр. центр. шкільної ради (від 1975). Голова Комітету укр. радіомовле­н­ня, укладач про­грам і диктор (1975–88). Один із організаторів Пласту в Мельбурні, голова Пласт. станиці (1954). Член управ Укр. громади Вікторії (1960–61, 1964–65) і Союзу укр. організацій Австралії (1968–71). Від 1986 — секр. Допомог. фонду україно­знав. студій. Автор віршів і гуморесок, деякі опубл. у альманасі «Новий обрій» та зб. «З-під евкаліптів» (Мельборн, 1976). Твори Г. багаті на гру слів, під­креслюють гротескне й абсурдне в емі­грант. побуті.