Комишанченко Максим Павлович
КОМИША́НЧЕНКО Максим Павлович (02(15). 08. 1915, с. Охрімівка, нині Вовчан. р-ну Харків. обл. — 25. 07. 1970, Київ) — літературознавець. Кандидат філологічних наук (1949). Закін. Київський університет (1939). Учителював. Працював у Київ. пед. інституті (1944–52): доцент кафедри історії укр. літ-ри; в Київ. університеті (1952–70): в. о. заст. декана філол. факультету з наукової роботи (1953–56). Відп. ред. «Вісника Київського університету. Серія: філологія та журналістика». Досліджував історію укр. літ-ри 19 ст., зокрема творчість Т. Шевченка. Співавтор посібника «Матеріали до вивчення історії української літератури» (1960; 1961), «Програми з історії української літератури кін. ХІХ — поч. ХХ ст.» (1967). Автор брошури «Літературно-критичне слово безсмертного Кобзаря» (1961). Упорядник і автор ґрунтов. передмов «Шляхи визначення світової величі Кобзаря (Т. Г. Шевченко у вітчизняному дожовтневому літературознавстві)» до 1-го та «На сторожі світової величі Кобзаря (Т. Г. Шевченко в радянському літературознавстві)» до 2-го томів зб. «Світова велич Шевченка» (у 3-х т., 1964). Усі зазначені книги опубл. у Києві.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Боротьба за ідейність та реалізм української літератури 50–70-х рр. ХІХ ст. 1953; Літературна дискусія 1873–1878 років на Україні. Ідейно-естетична боротьба в українській літературній критиці цього часу. 1958; Боротьба за Шевченка. 1964; Михайло Старицький: літ. портрет. 1968; Тарас Шевченко в українській критиці (50–60-ті рр. ХІХ ст.). 1969; З історії українського шевченкознавства. Творчість Т. Г. Шевченка в оцінці дожовтневого літературознавства. 1972 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Сіренко П. Поет і його критики // ЛУ. 1968, 13 верес.;
- Дубина М. З історії українського шевченкознавства // РЛ. 1973. № 8.
Завантажити статтю
Людина 
