ГУБЕ́НКО Тихон Па­влович (12(24). 08. 1896, м. Конотоп Черніг. губ., нині Сум. обл. — 08. 04. 1971, Львів) — фахівець у галузі енергетики. Доктор технічних наук (1955), професор (1950). Заслужений діяч науки і техніки Узбец. РСР (1944). Навч. у Петрогр. політех. ін­ституті (нині С.-Петербург, 1914–16), закін. Київ. політех. ін­ститут (1927), де від­тоді й працював. 1930 заарешт. і засудж. військ. трибуналом Київ. округу, однак через рік звільнений і згодом реабілітований. 1932–38 — у Харків. електротех. ін­ституті: завідувач кафедри електрифікації пром. під­приємств (до 1935); від 1938 — у Середньоазіат. індустр. ін­ституті (Ташкент); під час 2-ї світової війни — нач. проект. бюро металург. заводу «Узбек­сталь» у м. Беговат (нині Бекабад); 1944–47 — зав. сектору пром. енергетики Енергет. ін­ституту АН Узбец. РСР (Ташкент); 1947– 71 — завідувач кафедри електр. машин та водночас 1956–59 — декан енергет. факультету Львів. політех. ін­ституту. При цьому Ін­ституті створив і очолював галузеву н.-д. лаб. автоматиз. електро­привода Ін­ституту машино­знавства і автоматики АН УРСР (нині Ін­ститут автоматики НАНУ, Київ). Досліджував регулюва­н­ня швидкості та гальмува­н­ня індукцій. машин, векторних діа­грам синхрон. машин. Роз­робив метод колових діа­грам для одержа­н­ня мех. характеристик індукцій. двигунів. Роз­робляв рац. кон­струкції автоматиз. електро­привода для бурі­н­ня свердловин.