ВАСИ́ЛИК Павло Якимович (08. 08. 1926, с. Бориславка Пере­мишл. пов. Львів. воєводства, нині Польща — 12. 12. 2004, м. Коломия Івано-Фр. обл.) — церковний діяч УГКЦ. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Теологію ви­вчав у В. Пинили й I. Готри. 1945 депортов. у с. Бариш Бучац. р-ну Терноп. обл. Від 1946 — у Львові. Допомагав пораненим воякам УПА; писав вірші під псевд. «Сокіл» до під­піл. г. «Бюлетень». 1 квітня 1947 увʼязн. за спів­працю з УПА, засудж. Львів. військ. трибуналом до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі та 5-ти р. по­збавле­н­ня громадян. прав. Покара­н­ня від­бував у Львів. обл. та Росії. У січні 1950 в концтаборі висвяч. на диякона. Після звільне­н­ня 1956 оселився у м. Бучач. У листопаді 1956 висвяч. на священика. Здійснював богослужі­н­ня у Зх. Україні, на Закарпат­ті. 22 січня 1959 заарешт. удруге, засудж. на 5 р. концтаборів та 5 р. засла­н­ня у Мордов. концтаборах (РФ). Звільн. 1974, висвяч. на єпис­копа. Від 1990 — єпис­коп- коадʼютор Івано-Фр. єпархії. Викл. Івано-Фр. семінарії. Від жовтня 1993 — єпис­коп-ординарій Коломий.-Чернів. єпархії.