Васильєв Микола Семенович
Визначення і загальна характеристика
ВАСИ́ЛЬЄВ Микола Семенович (04(16). 12. 1876, Миколаїв — 1955) — фахівець у галузі математики і механіки. Професор (1946). Закін. Новорос. університет в Одесі (1900). Відтоді до 1909 викладав математику в Одес. чол. гімназії № 5; 1909–12 — викладач вищої математики Микол. інж. військ. училища (Петроград). Від 1912 — приват-доцент, від 1917 — доцент кафедри приклад. математики Новорос. університету; водночас 1915–20 викладав теор. механіку на Одес. вищих жін. курсах. Проводив дослідж. з вихрової теорії руху рідини та газу. За цикл робіт з цієї тематики — «О движении бесконечного ряда круговых вихревых колец одинакового радиуса, имеющих общую ось» (опубл. 1916 у «Зап. Новорос. університета») отримав ступінь магістра механіки (1917). Після реорганізації Новорос. університету — проф. Фіз.-мат. інституту (1920– 21), ІНО (1920–30) та Фіз.-хім.-матем. інституту (1930–33); водночас — проф. Одес. політех. інституту (1918–28). Після відновлення Одес. університету — завідувач кафедри теор. механіки університету (1933–41, 1944– 53) та Одес. індустр. інституту (1936–40). Вивчав теорію вихорів, структуру та кінематику механізмів. Розробив аналіт. теорію нескінченно тонких вихорів у рідині. У роботі «Циркуляция скорости и объяснение при ее помощи некоторых явлений» (1922) узагальнив теорему Б’єркнеса про зміну циркуляції швидкості вздовж рідин. контуру L у випадку, коли контур знаходиться в русі або спокої відносно частинок рідини. Робота «Движение жидкости, направляемое винтовым вихрем» (1926) була останньою із серії робіт з вихрової теорії. Дослідж. методів побудови плоских та просторових механізмів знач. мірою відображені у пр. «Основы построения механизмов» (1938). Сформулював теорему про перестановку умов зв’язку одних точок системи на інші і використав її для перетворення механізмів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
