КОНЦЕ́ВИЧ Євген Васильович (05. 06. 1935, с. Млинище, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. — 21. 07. 2010, Житомир) — прозаїк, пере­кладач. Член НСПУ (1964). Всеукр. премія ім. І. Огієнка (1999). Орден «За мужність 3-го ступеня (2005). Навч. у Житомир. пед. ін­ституті (1963–65). Від 1952 через нещасний випадок був прикутий до ліжка. Від 2002 — за­ступник гол. ред. ж. «Косень». Друкував­ся від 1957. Під­тримував дисидент. рух, 1972 під час обшуку в нього вилучено 17 документів самвидаву, після чого не мав змоги друкуватися. У творчості во­звеличував людей сильної волі, громадян. і особистий обовʼя­зок, любов до природи, життя, не­примирен­ність до зла, егоїзму. У його перекл. з російської мови ви­­йшли повість Б. Камова «Партизанськими стежками Гайдара» (1967), роман А. Калініна «Бийте, дзвони!» (1969), оповіда­н­ня П. Краснова «Міст» (1987); із польс. — зб. оповідань М. Домбровської «Сільське весі­л­ля» (1970) і «Дике зілля» (1988; спіль­­но з О. Медущенко-Кривенко; усі — Київ).