Ватутінський комбінат вогнетривів
«ВАТУ́ТІНСЬКИЙ КОМБІНА́Т ВОГНЕТРИ́ВІВ» — підприємство металургійної галузі, що займається видобутком каоліну та виготовленням з нього вогнетривких виробів і матеріалів. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України. Свою історію веде від початку освоєння (1961) Новоселиц. родовища каолінів, на базі якого 1966 створ. Новоселиц. завод вогнетрив. матеріалів. Від 1981 — сучасна назва, від 1995 — ВАТ. Водночас з освоєнням каолінового кар’єру велося будівництво осн. цеху — шамотовипалювального; 1971 було видано перші тонни шамоту з обертової печі № 1. Наприкінці того ж року введено в експлуатацію піч № 2, а 1973 — піч № 3. 1971 збудовано шамотовипалюв. цех. 1974 створ. відділ. з виробництва мертелів. 1980 підприємство виведено на проектну потужність з виготовлення осн. продукції — кускового шамоту і неформов. вогнетривів. 1982 введено в експлуатацію також Мурзин. каоліновий кар’єр. Вироб. потужність кар’єрів становить 1 млн т каоліну на рік, шамотовипалюв. цеху — 320 тис. т шамоту. Використання природ. газу як палива дозволило досягти низького рівня шкідл. викидів. Система контролю якістю відповідає міжнар. стандартам. Осн. продукція — шамот кусковий із вмістом Al2O3 (35–44 %), окрім того комбінат випускає каолін-сирець, каолін молотий, наповнювач шамотний, торкрет-порошок, мертель, шамот зерновий. У 2003 обсяг виробництва склав 200 тис. т неформов. вогнетривів (бл. 20 % у заг.-європ. обсязі). Частка продукції комбінату у заг.-укр. обсязі становить 23 % (2003). Продукцію експортує до бл. 20-ти країн СНД, Балтії та Європи. Обсяг експорту за останні роки зріс від 1,5 тис. т до 100 тис. т. 1996 комбінат нагородж. «Міжнар. діамант. зіркою» (Мехіко) та «Золотою зіркою Арки Європи» (Мадрид). Кількість працівників — 850 осіб. Соц. сфера: їдальня, дитсадок, гуртожиток, медпункт, база відпочинку на березі Чорного моря, садове товариство «Сонячне». Комбінат надає благодійну допомогу місц. закладам освіти, культури, медицини, бере участь у реалізації соц. програм з упорядкування міста. Перший дир. — К. Боровков (1966–83), від 1985 — В. Балаба.