Вахідов Еркін

ВАХІ́ДОВ Еркін (Вахидов Эркин; 28. 12. 1936, с. Янгикурган Ферган. обл., Узбекистан) — узбецький поет, драматург, перекладач. Закін. Ташкент. університет (1960). Автор зб. «Тонг нафаси» («Зітхання світанку», 1961), «Менинг юлдузим» («Моя зоря», 1964), «Ёшлик девони» («Поетичний збірник юності», 1969), «Муҳаббат» («Любов», 1976), гол. темою яких є світогляд, соц. погляди, інтимні переживання молоді, співзвучні з поезією шістдесятників, укр. та ін. Писав поеми, серед яких: «Нидо» («Відголос», 1965) і «Палаткада ёзилган достон» («Поема, написана в наметі», 1966) — про ліквідацію наслідків руйнів. землетрусу 1966, зокрема про участь у ній укр. молоді; «Руҳлар исёни» («Заколот духів», 1978–79), «Тошкент садоси» («Голос Ташкента», 1983) та ін. Драм. твори В.: комедія «Олтин девор» («Золотий мур», 1970), віршов. драма «Истамбул фожиаси» («Стамбульська трагедія», 1984–85). У доробку В.-перекладача: худож. інтерпретації творів Абу Алі ібн Сіни, М.-А. Беділя, Ф. Шіллера, Й. Ґете, рос., македон., афган., вірм., груз., дагестан. поетів. З укр. переклав поезії «Досвітні огні», «Re» та «Mi» (із циклу «Сім струн»), «Напис в руїні», «Одно слово» і казку «Про велета» Лесі Українки, вірші «Правда», «Мати» («Під димне маєво руде...») А. Малишка та ін. Укр. мовою окремі твори В. переклали Р. Лубківський, О. Орач.

Завантажити статтю