Вах’я Тойво

ВА́ХʼЯ Тойво (псевд. — Петров Іван Михайлович; 30. 03(12. 04). 1901, м. Гельсінгфорс, нині Гельсинкі — 18. 06. 1984, м. Петрозаводськ, Карелія, РФ) — військовик, письмен­ник, організатор виробництва. З походже­н­ня фін. Член СП СРСР (1974). Державна премія Карел. АРСР (1979). Учасник воєн. дій 1918–20, рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бо­йові та держ. нагороди. Закін. Вищу прикордон­ну школу у Москві (1928), навч. у Моск. університеті. Служив у прикордон. військах побл. м. Сестрорецьк (Ленінгр. обл., РФ), від 1924 — нач. за­стави. Брав участь в операції «Трест» (1925) зі зне­шкодже­н­ня англ. роз­відника С. Рейлі, події якої від­ображ. у романі «Мертвая зыбь» Л. Нікуліна (Москва, 1965) та у т/ф «Операція “Трест”». Після успішного заверше­н­ня операції майже 40 р. жив під новим імʼям та прі­звищем (І. Петров). 1928–38 служив у Білорус. прикордон. окрузі. Пере­бував під арештом у лютому–жовтні 1938. Після звільне­н­ня — у запасі. 1945–58 — директор спирт., сокоморсового, цикорієсушил. заводів у смт Чуднів Житомир. обл. 1962 ви­їхав до Калінін­града (РФ), згодом — до Петрозаводська (РФ). Літ. діяльність роз­почав 1958. Після зня­т­тя табу на його біо­графію написав повісті «Красные финны» (1970), «В пере­ломные годы» (1978), «Мои рубежи» (1981; усі — Петрозаводськ). У Чуднові імʼям В. на­звано вулицю, встановлено памʼятну стелу-горельєф (скульптор В. Фещенко, арх. А. Черниченко).

Завантажити статтю