ВАЦЛА́ВСЬКИЙ Михайло (26. 09. 1887, с. Синява Сяноц. пов., нині Польща — 16. 07. 1936, м. Меджилабірці, нині Словач­чина) — громадський діяч. Закінчив гімназію у Самборі (нині Львівська обл.), на­вчався на юридичному факультеті Львівського університету, згодом у Карловому університеті (Прага). За­ймався ко­оперативним рухом на Лемківщині. Під час 1-ї світової війни пере­бував у концентраційному таборі Талергоф (побл. м. Ґрац, нині Австрія), згодом мобілізований до ав­стрійської армії. 1918–19 брав участь у роботі лемківської Руської ради, яка ставила зав­да­н­ням при­єд­на­н­ня галицької Лемківщини до Чехо-Словач­чини. За­знав пере­слідувань з боку польського уряду Ю. Пілсудського і пере­селився до Чехо-Словач­чини. Працював шкільним ін­спектором у Меджилабірцях. У спів­праці з В. Цупером заснував читальню, споживчий ко­оператив, кредитне товариство «Надія».