Вашкевич Григорій Станіславович

Визначення і загальна характеристика

ВАШКЕ́ВИЧ Григорій Станіславович (1837, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. — 1923, х. Шумськ, нині с. Шумське Ромен. р-ну Сум. обл.) — культурний діяч і педагог. Закін. Ромен. г-зію, С.-Петербур. університет. Працював урядовцем для особл. доручень при канцелярії Держ. контролю у С.-Петербурзі. У студент. роки по­зна­йомився з Т. Шевченком. Став щирим прихильником і збирачем реліквій поета. Член укр. громади, куди входили М. Костомаров, В. Білозерський, В. Куліш, М. Лисенко та ін. Разом із Д. Каменецьким готував до друку «Кобзарь» (1860) Т. Шевченка. Із М. Лазаревським здійснив більш повне ви­да­н­ня «Кобзаря» (1867, ред. М. Костомаров). 1871–74 готував до друку 3–5-й томи семитом. вид. «Трудов этно­графической экспедиции в Западно-Рус­ский край» (С.-Петербург, 1872–79), очолюваної П. Чубинським. З імʼям В. повʼязано під­готовку до друку 16-го тому збірника імператор. істор. товариства, до якого уві­йшла епістолярна спадщина М. Рєпніна. Після заборони ви­да­н­ня ж. «Основа» В. викупив числен­ні рукописи, картини, фото­графії, листи Т. Шевченка. Збережені В. авто­графи і особисті речі видат. діячів укр. культури екс­понувалися на ви­ставках, у музеях. Один із організаторів 3-ї ювіл. ви­ставки творів М. Костомарова в Воронежі (1910). 16 авто­графів «Кобзаря» були пред­ставлені на ювіл. ви­ставці «50 років від дня смерті Т. Шевченка» у Києві (1911). Нині ці реліквії зберігаються у фондах Ін­ституту літ-ри ім. Т. Шевченка НАНУ. Ініціатор від­кри­т­тя на Лів­обереж. Україні першого памʼятника Т. Шевченку (м. Ромни, нині Сум. обл., 1918). На власні кошти збудував у с. Москалівці початкову шк., сприяв від­кри­т­тю у с. Глинськ керам. училища, в Ромнах — побудові водо­проводу. Брав участь у пере­похован­ні Т. Шевченка. Від 1890 працював гласним Ромен. повіт. земства, учителював у с. Глинськ. Автор статей, опубл. у ж. «Киевская старина», зокре-ма «Из воспоминаний о Н. И. Костомарове» (1895, № 4–6), «К био­графии Н. И. Костомарова» (1898, № 11), «Неосуществившийся журнал Кулиша “Хата”» (1899, № 7–8), «Пере­вод П. А. Кулиша на украинский язык Манифеста 19 февраля 1861 г. и Положения о крестьянах» (1905, № 2–3).

Літ.: Нудьга Г. А. Мої зу­стрічі з приятелем Т. Г. Шевченка // Жовтень. 1989. № 3; Макаренко Д. Не­втомний просвітитель // Україна. Наука і культура. К., 1994. Вип. 28.

Д. Є. Макаренко, В. Л. Смілянська

Завантажити статтю