ВА́ЩЕНКО Василь Семенович (26. 02(11. 03). 1905, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 12. 11. 1993, Дні­пропетровськ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1959), професор (1959). Закін. Дні­проп. ІНО (1930). Учителював. 1933– 77 (з пере­рвою) працював у Дні­проп. університеті: асист., доцент, декан, пом. ректора, 1939–67 (з пере­рвою) — завідувач кафедри української мови, проф.; від 1958 за сумісництвом — старший науковий спів­робітник від­ділу словників Ін­ституту мово­знавства АН УРСР. Осн. дослідж. у галузях укр. діалектології, лексико­графії, лінгвостилістики, історії мови. Автор роз­ділів у кн. «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» (К., 1973) та низки статей, присвячених пита­н­ням української літературної мови, історії укр. мово­знавства (про Мелетія Смотрицького, О. Па­вловського, І. Срезневського, П. Житецького, А. Кримського, Є. Тимченка, Г. Шерстюка, П. Залозного), першим під­ручникам української мови. Досліджував мову І. Котляревського («Лексика “Енеїди” Котляревського: Покажч. слово­вжива­н­ня», Х., 1955, спів­авт.), Т. Шевченка («Мова Тараса Шевченка», Х., 1963; словопокажчики «Шевченкова лексика», К., 1951, спів­авт.; «Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка», Дн., 1982), І. Франка, М. Коцюбинського, О. Гончара. Уклав кілька під­ручників і посібників з сучас. української літературної мови для середньої та вищої школи, зокрема «Українська мова», Х., 1959; 1961; «Зразки сучасної української мови та вправи для на­вча­н­ня», Х., 1961; «Вступ до ви­вче­н­ня сучасної української мови», Дн., 1973. Відп. ред. «Словника мови Шевченка» (т. 1–2, К., 1964; Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1989).