ВА́ЩЕНКО Костянтин Ілліч (26. 12. 1900(08. 01. 1901), м. Козелець, нині Черніг. обл. — 04. 09. 1992, Київ) — фахівець у галузі ливарного виробництва. Доктор технічних наук (1945), професор (1946). Заслужений діяч науки УРСР (1964). Державні нагороди СРСР. Після закінче­н­ня Козелец. вищого навч. училища (1916) працював на різних буд. роботах. Добровільно вступив до Червоної армії, де керував гарнізон. школою з ліквідації неписьмен­ності (1919–21), згодом працював повіт. ін­спектором з ліквідації неписьмен­ності серед населе­н­ня (1921–23). Навч. на робітн. факультеті Київ. ІНО (1923–25), закін. Київ. політех. ін­ститут (1930), де від­тоді й працював: організатор і перший декан металург. (нині інж.-фіз.) факультету (1944–59), завідувач кафедри ливар. виробництва чорних і кольор. металів (1944–74), від 1974 — проф.-консультант; водночас — науковий спів­робітник Укр. НДІ хім. машинобудува­н­ня (1931–35), а після його зли­т­тя з лаб. заводу «Більшовик» — інж.-дослідник та наук. консультант (1935–41). Організатор металург. бази в Узбеки­стані, де працював доцент Середньоазіат. індустр. ін­ституту у Ташкенті (1941– 44). Ви­вчав властивості модифіков. чавуну, теорію графітизації, вдосконале­н­ня технології ливар. форм, хім. стійкість від­ливок із високолегов. залізовуглецевих сплавів. Досліджував про­блеми за­стосува­н­ня у ливар. виробництві рідких самотверднучих сумішей для виготовле­н­ня стрижнів та форм. Вперше в СРСР роз­робив технологію виробництва хімічно стійких сплавів і модифікації чавунів з пластинчатим графітом, довівши, що осн. значе­н­ня для мех. властивостей чавуну має не кількість графіту, а його форма, роз­міри і роз­поділ, а також налагодив виробництво феросиліду на заводі «Більшовик», увів оригінал. зміни до цього виробництва, що до­зволило скоротити час виплавки і отримати високий вихід придат. металу. Дослідив і налагодив виробництво антихлору — кремніємолібденового сплаву, стійкого до дії соляної кислоти. За­провадив у виробництво високохромисте жаро­стійке і хімічно стійке лиття. Спів­автор фундам. праць, неодноразово пере­ви­даних та пере­кладених іноз. мовами: «Магниевый чугун» (Москва, 1957; 1960) — румун., китай. та нім. мовами, «Получение отливок без пригари в песчаных формах» (Москва, 1978) — япон. (1980) і китай. (1987) мовами; автор спогадів, опубл. у «Сб. науч. и метод. трудов Киев. политех. ин-та» (К., 1994, ч. 1).