Вбивство

ВБИ́ВСТВО — протиправне заподія­н­ня смерті іншій людині. В Україні від­повід­альність за В. перед­бачена ст. 115–119 Кримінал. кодексу. В. є традиц. видом злочину, сувора від­повід­альність за який встановлювалась найдавнішими памʼятками права і перед­бачена сучас. кримінал. законами усіх країн світу. За Біблією, перше в історії людства В. було вчинене Каїном, який із заздрощів убив свого брата Авеля. Найбільш ві­домими В. в історії людства є В. Марком Юнієм Брутом та ін. рим. сенаторами Гая Юлія Цезаря, рим. імператором Нероном — своєї матері Аґрип­піни, рос. царем Іваном Грозним — свого сина Івана, більшовиками — рос. царя Миколи ІІ (разом із сімʼєю), власними охоронцями — президента Індії І. Ґанді, неві­домими особами — президента США Дж. Кен­неді, а також В. рад. політ. діячів Л. Троцького і С. Кірова. Найбільш ві­домими масовими В. були В. під час ре­пресій в СРСР у 30–50-х рр. 20 ст., геноцид євреїв та В. військовополонених у нацист. Німеч­чині, населе­н­ня Камбоджі за часів Пол Пота, курдів в Іраку за часів С. Хусейна.

Кримінал. кодекс України залежно від псих. ставле­н­ня вин­ної особи до В. виділяє 2 його види: умисне і не­обережне, а серед умисних В. — за обтяжуючих об­ставин, за помʼякшуючих об­ставин, без обтяжуючих та помʼякшуючих об­ставин. До першого виду від­носяться: умисне В. 2-х або більше осіб, заручника, малоліт. дитини або жінки, яка заві­домо для вин­ного пере­бувала у стані вагітності; особи чи її близького родича у звʼязку з викона­н­ням цією особою службового або громад. обовʼязку; вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих або хуліган. мотивів; з метою приховати ін. злочин або полегшити його вчине­н­ня; способом, небезпеч. для життя багатьох осіб; по­єд­нане із зґвалтува­н­ням або насильницьким задоволе­н­ням статевої пристрасті не­природ. способом; вчинене на замовле­н­ня; за поперед. змовою групою осіб або особою, яка раніше вчинила умисне В. (крім умисного В. за помʼякшуючих об­ставин). До другого виду від­носяться: умисне В. вчинене у стані сильного душев. хвилюва­н­ня; при пере­вищен­ні меж необхід. оборони; у разі пере­вище­н­ня заходів, необхід. для затрима­н­ня злочинця; умисне В. матірʼю своєї новонародж. дитини. Умисними вважаються також В., вчинені в обопіл. сварці чи бійці, з ревнощів чи ін. мотивів, об­умовлених особистими не­прияз. стосунками вин­ного з потерпілим. В. вважається закінченим злочином з моменту на­ста­н­ня незворот. смерті потерпілого — з часу смерті його мозку, однак замах на В. і навіть під­готовка до нього також є злочинами. Умисне В. за обтяжуючих об­ставин, а також посяга­н­ня на життя караються по­збавле­н­ням волі на строк від 10-ти до 15-ти р. або довіч. увʼязне­н­ням; умисне В. за помʼякшуючих об­ставин — виправ. роботами, обмеже­н­ням волі або по­збавле­н­ням волі на строк до 5 р.; умисне В. без обтяжуючих і без помʼякшуючих об­ставин — по­збавле­н­ням волі на строк від 7-ми до 15-ти р.; В. через не­обережність — обмеже­н­ням волі або по­збавле­н­ням волі на строк від 3-х до 8-ми р. Не вважається В. заподія­н­ня смерті ін. людині, яке не є протиправ. (зокрема у від­повідь на зброй. напад або за наказом командира під час війни чи у бо­йовій об­становці).

За даними Верхов. Суду України за умисне В. у 2002 було засудж. 2996 осіб (у 2001 — 3068); за умисні В. за помʼякшуючих об­ставин — 274 особи (у 2001 — 289); за В. через не­обережність — 306 осіб (у 2001 — 296). В Україні щороку реєструється бл. 10 В. на 100 тис. населе­н­ня, тоді як у РФ — бл. 30, в середньому у світі — бл. 20, в середньому у Європі — 2. Однак в Україні велика кількість В. кваліфікується слідчими органами як тяжкі тілесні ушкодже­н­ня, яких реєструється при­близно вдвічі більше, маскується під нещасні випадки, самогубства, зникне­н­ня без­вісти. Хоча ще на поч. 20 ст. В. на території України було над­звичайно рідкісною і су­спільно резонансною подією, нині увага ЗМІ приділяється пере­важно не­звичай. В., серед яких — серійні (зокрема здійснені А. Оно­прієнком); масові (найбільш ві­домі серед остан­ніх з них — у Москві, спричинені вибухом у метро і під­ривами житл. будинків, та у Нью-Йорку, спричинені терорист. актами 11 вересня 2001), а також В. на замовле­н­ня (зокрема журналістів Г. Ґонґадзе, І. Александрова, нар. депутата України В. Геть­мана). Проте найбільша кількість В. здійснюється на побут. ґрунті, а умовами, які сприяють їх вчинен­ню, залишаються пияцтво, наркоманія, без­робі­т­тя, бідність і погані житл. умови.

М. І. Хавронюк

Вбивство на замовле­н­ня — по­збавле­н­ня життя людини, вчинене за певну грошову чи матеріальну винагороду в інтересах третьої особи. В. на з. — су­спільно небезпеч., навмисний, перед­бач. кримінал. законодавством злочин, який полягає у насильниц., протиправ. по­збавлен­ні життя людини особою чи групою осіб, спеціально для цього найнятих.

Ви­зна­н­ня вбивства злочином, скоєним на замовле­н­ня, особливо на першочерговому етапі роз­слідува­н­ня, нерідко є дуже важкою справою і часто об­умовлене за­стосува­н­ням менш поміт. способів вбивства, їх маскува­н­ням під факт зникне­н­ня без­вісти, нещас. випадок на побут. ґрунті тощо. У звʼязку з цим різні джерела приводять сут­тєво різні дані про кількість В. на з. і, від­повід­но, про результати роботи по їх роз­кри­т­тю.

За даними МВС України у 1991 організов. злочин­ні угрупова­н­ня скоїли 43,2 тис. протиправ. діянь, у 1995 — майже вдвічі більше. Протягом 1996 зне­шкоджено 826 таких угруповань, чл. яких скоїли 5064 злочини. Понад 8 тис. злочинів скоєно із за­стосува­н­ням вогнепал. зброї, вибухівки, тех. засобів. Вогнепал. зброя за­стосовувалась 978 разів, при цьому 254 особи було вбито та на 182 вчинено роз­бійні напади. Зафіксов. понад 130 зброй. сутичок між злочин. угрупова­н­нями за пере­розподіл сфер впливу (у 1994 — 63). Внаслідок таких конфліктів вбито 210 лідерів і чл. злочин. угруповань, при цьому загинули 22 сторон­ні особи. Протягом 5-ти р. на поч. 90-х спо­стерігалось зро­ста­н­ня фактів тероризму і В. на з. із проявами особливої жорстокості, з викори­ста­н­ням зброї та вибухових речовин і при­строїв. Якщо у 1991 в Україні було виявлено 70 проявів терорист. характеру, то у 1995–96 — понад 180. Ще більш стрімка динаміка зро­ста­н­ня В. на з. (1993 — 87, 1994 — 198, 1995 — 210, 1996 — 158). За даними Ген. прокуратури України у 1997 було скоєно 133 В. на з. Від­повід­но від­соток їх роз­кри­т­тя склав у 1996 — 28,5 %, 1997 — 50,4 %. За статистич. даними у 2000 було зареєстров. 28 В. на з., а їх роз­кри­т­тя склало 97,6 %. Серед мотивів убивств — від­крита боротьба за роз­поділ сфер впливу між комерц. структурами та злочин. угрупова­н­нями, помста рекетирів, пере­слідува­н­ня кредиторів, ліквідація свідків. Зросла кількість убивств, з яких кожне третє має корисливу спрямованість, а кожне пʼяте вчинене в результаті роз­борок між злочин. угрупова­н­нями. Збільшується кількість убивств одиноких, псих. хворих і соц. запущених людей, що продали або обміняли свої квартири. Кількість нерозпі­знаних трупів збільшилась від 2243 у 1991 до 8499 у 1995. В. на з. стали типовим ринк. товаром: злочин­ні помисли замовника здійснює виконавець за ви­значеними заздалегідь умовами. Тарифи на В. на з. коливаються від 25-ти до десятків тисяч доларів. У пере­важ. більшості кримінал. справ такої категорії фігурують 3 учасники: замовник (на­ймач — організатор), виконавець (на­йманець — кілер), жертва (потерпілий). Убивців на замовле­н­ня називають «кілерами» (англ. killer, від kill — убивати). Це, як правило, профес. і фіз. під­готовлені люди, які вільно володіють зброєю (колишні військові, спортс­мени тощо). Замовниками В. на з. найчастіше ви­ступають керівники під­приємств приват. бізнесу, ділки тіньового бізнесу, корумпов. посадові особи, лідери злочин. угруповань.

За даними Ген. прокуратури України 88 % від заг. кількості В. на з. скоєно із за­стосува­н­ням вогнепал. зброї, 6 % — з викори­ста­н­ням вибухівки. 50 % таких злочинів припадає на Дні­проп., Донец., Луган. обл. і Київ. В. на з. здійснюють, як правило, після ретельно продуманого плану під­готовки — ви­вче­н­ня способу життя, режиму роботи і від­починку майбут. жертви. З урахува­н­ням цих факторів ви­значаються час, місце та способи викона­н­ня. Специфіч. ознаками В. на з. є несподіваність нападу, раптовість і швидкоплин­ність дій злочинців та швидке зникне­н­ня їх з місця злочину. Жертвами В. на з. здебільшого стають політ. та держ. діячі, під­приємці, бізнесмени, банкіри, журналісти, а також лідери злочин. угруповань. Згідно з чин­ним законодавством від­повід­альність за В. на з. перед­бачена як за умисне вбивство.

Літ.: Бородулин А. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика (Методика рас­следования). Москва, 1997; Шульга А. Особливості доказува­н­ня вбивств на замовле­н­ня в стадії досудового слідства: Навч. посіб. Д., 2001; Саинчин А. Особен­ности первоначального этапа раскрытия убийств, совершен­ных по заказу: Учеб. пособ. О., 2002.

П. Д. Біленчук, В. Я. Горбачевський

Вбивство умисне. Чинне кримінал. законодавство України виділяє: просте В. у.; В. у., вчинене у стані сильного душев. хвилюва­н­ня; В. у. матірʼю своєї новонародж. дитини; В. у. при пере­вищен­ні меж необхід. оборони або у разі пере­вище­н­ня заходів, необхід. для затрима­н­ня злочинця. Поня­т­тя В. у. перед­бачає наявність дій чи без­діяльності, які призводять до по­збавле­н­ня життя ін. людини; наслідків (смерть потерпілого); причин­ного звʼязку між дія­н­ням (дією чи без­діяльністю) і наслідком. Юрид. від­повід­альність за цей вид убивства на­стає від 14 р. В. у. від­носиться до числа злочинів проти життя та здоровʼя особи, найтяжчими з яких є В. у. за обтяжливих об­ставин, зокрема вбивства з корисливих мотивів (з метою отрима­н­ня різного виду матеріал. вигоди — грошей, майна, майнових прав тощо); з хуліган. мотивів; скоєні з особливою жорстокістю; скоєні небезпеч. для життя багатьох людей способом; скоєні особою, яка раніше скоювала навмисні вбивства; скоєне особливо небезпеч. рецидивістом.

Від­повід­но до звіту Міністра внутр. справ України 2000 зареєстров. 4,8 тис. В. у., 70 % яких скоєно на побут. ґрунті та з корисливих мотивів, серед них — заволоді­н­ня майном і коштами, боротьба за роз­поділ та пере­розподіл сфер екон. і територіал. впливу, усуне­н­ня конкурентів й кредиторів. Одним із чин­ників тенденції зро­ста­н­ня ступеня тяжкості небезпеки посягань насильниц. характеру є вчине­н­ня злочинів із за­стосува­н­ням вогнепал. зброї і вибухових речовин. Упродовж 2000 з їх викори­ста­н­ням зареєстров. від­повід­но 173 та 5 вбивств. Враховуючи це, МВС України роз­роблені і впроваджені у практику нові методи роз­кри­т­тя таких злочинів, що дало можливість сут­тєво скоротити їх число, зокрема у 2000 кількість убивств, вчинених із за­стосува­н­ням вогнепал. зброї, порівняно з 1999 зменшилася на 14,4 %; вчинених із викори­ста­н­ням вибухівки — більш як на третину; заг. кількість злочинів, при скоєн­ні яких за­стосовувались вогнепал. зброя та вибухівка, — на третину.

Літ.: Борисов В., Куц В. Пре­ступления против жизни и здоровья: Во­просы квалификации. Х., 1995; Бородин С. Пре­ступления против жизни. Москва, 1999; Коновалова В. Убийство: Искус­ство рас­следования. Х., 2001; Литвин О. Кримінально-правовий захист життя і здоровʼя громадян України. К., 2001.

П. Д. Біленчук

Завантажити статтю