Вдовиченко Максим Іванович
ВДОВИЧЕ́НКО Максим Іванович (справж. — Гаврилюк; 22. 04(04. 05). 1876, с. Зозівка, нині Липовец. р-ну Вінн. обл. — 02. 01. 1929, м. Оденле-Тіш, Франція) — поет, перекладач. Закін. двокласну школу в м. Липовець (1897). Від 1897 жив у Києві: працював у акцизі, згодом на залізниці, в земстві. Брав участь в укр. визв. русі 1917–20. Разом з військом УНР емігрував 1920 до Польщі (працював на хім. ф-ці в Гайнівці), до Франції. Брав активну участь у житті укр. громади. Публікувався від 1900 у «Літературно-науковому віснику», ж. «Акорд», «Вільна Україна», «Нова громада», «Розвага», «Шершень», альманахах, антології «Українська муза». Видав поет. кн. «На хвилях смутку» (К., 1911), другу зб. поезій «Вечірня муза» втрачено. Окремі твори зберігаються в архіві «Літературно-наукового вісника». У поезії В. відображено його життєві переживання, громадян. роздуми над долею народу. Переклав окремі твори О. Пушкіна, В. Короленка, А. Міцкевича, М. Конопницької, Г. Гайне, В. Галека.
Рекомендована література
- Дзюба І. М. Забуте ім’я // ЛУ. 1991, 5 верес.;
- Мельник В. Дорога до світла: До 120-річчя від дня народж. М. Вдовиченка // Панорама. 1996, 8 трав.
Завантажити статтю
Людина 
