Вегетативна нервова система

ВЕГЕТАТИ́ВНА НЕРВО́ВА СИСТЕ́МА — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів і систем та судин­ні обмін­ні процеси. Ін. назви — автономна, вісцеральна. Анатомічно В. н. с. складається з сегментар. (периферич.) та надсегментар. (центр.) рівнів. У сегментар. рівні виділяють симпатичний та парасимпатичний від­діли В. н. с. Надсегментарну структуру головного мозку складають ретикулярна формація стовбура, задні від­діли гіпоталамуса, неспецифічні ядра зорового горба та гіпокамп (лімбіко-ретикуляр. комплекс). Ретикулярна формація головного мозку регулює процеси сну та бадьорості, містить вазомотор. і дихал. центри. Важливою ланкою вегетатив. і нейроендокрин. регуляції є гіпоталамус, у складі якого 32 високодиференці­йовані ядра. Пере­дня група ядер складається з нейросекретор. клітин, що виробляють гормони (вазо­пресин регулює артеріал. тиск, утворе­н­ня сечі та ін.; окситоцин скорочує мʼязи матки, стимулює продукцію молока під час годува­н­ня немовляти). У системі гіпоталамус–гіпофіз від­бувається інтеграція нервової регуляції з ендокрин­но-хімічною та утворе­н­ня жит­тєво необхідних гормонів, зокрема адренокортикотропного та соматотропного. Симпатичні нейрони сегментар. В. н. с. роз­таш. у бокових рогах і проміжній зоні грудних та верх­ньопоперекових сегментів спин. мозку. Аксони нейронів з пере­дніми корінцями виходять з хребцевого ка­налу та сягають симпатич. стовбура (прегангліонарні волокна), який роз­таш. з обох боків хребта й містить 20–22 пари вузлів (3 шийних, 10–12 грудних, 3–4 черевних і 4 тазових). Прегангліонарні волокна частково пере­риваються, а частково не пере­риваючись про­стягаються до превертебрал. симпатич. вузлів. Вегетативні волокна після пере­ключе­н­ня у вузлах називають постгангліонарними. Вони від­різняються меншою товщиною мієлінової оболонки, а тому мають меншу швидкість проведе­н­ня нервового імпульсу порівняно з прегангліонарними. Превертебральні вузли входять до складу сплетінь, серед яких найбільшими є серцеве, легеневе, під­черевне та черевне (сонячне). У превертебрал. сплеті­н­нях пере­риваються симпатичні волокна, що не мали контакту з нейронами симпатич. ланцюжка. Після проходже­н­ня сплетінь вегетативні волокна про­стягаються без­посередньо до тканин внутр. органів, які вони ін­нервують, або до вузлів у серці, шлунково-кишк. тракті. Парасимпатичні нейрони роз­таш. в стовбурі головного мозку і в бокових рогах спин. мозку на крижовому рівні. Стовбурова частина складається з вегетатив. ядер проміжного, язикогорлового та блукаючого нервів. Крижовий від­діл парасимпатич. системи утворюється клітинами, роз­таш. у бокових рогах 3–5-го крижових сегментів спин. мозку. Виходячи у складі пере­дніх корінців і зʼ­єд­нуючись, вони утворюють тазові нерви, що прямують до вузлів тазового сплеті­н­ня. Постгангліонарні волокна, виходячи з цих вузлів, ін­нервують сигмоподібну кишку, задній прохід, сечовий міхур, статеві органи. Функції В. н. с.: під­тримка стабільності внутр. середовища; забезпече­н­ня різних форм інтелектуал., фіз., сексуал. діяльності; адаптація до довкі­л­ля. Більшість внутр. органів мають і симпатичну, і парасимпатичну ін­нервацію. Вплив цих від­ділів В. н. с. має пере­важно антагоністич. характер, зокрема по­дразне­н­ня симпатич. нервів збільшує частоту скорочень серця та його ударний обʼєм, гальмує моторику кишковика, понижує тонус жовч. міхура і бронхів. Стимуляція парасимпатич. структур (електричне по­дразне­н­ня парасимпатич. структур блукаючого нерва) викликає протилежний ефект — зменшуються частота і сила скорочень серця, посилюється моторика кишок. Дослідже­н­ня В. н. с. проводять на під­ставі серцево-судин., електрофізіол. та ін. вегетатив. проб, а також шляхом ви­значе­н­ня біо­логічно актив. речовин у сечі та крові. Симптомами ураже­н­ня В. н. с. є вегетативна дистонія (прояв усіх форм поруше­н­ня функцій вегетатив. регуляції при різних захворюва­н­нях і станах організму); периферійна вегетативна недо­статність, діенцефал. епілепсія, поруше­н­ня сну; гіпервентиляцій., нейроендокрин., нервово-мʼязовий, нейротрофіч., психопатол. син­дроми та ін. Лікува­н­ня перед­бачає усуне­н­ня причин захворюва­н­ня нервової системи, внутр. органів; при­значе­н­ня фарм­препаратів, що впливають на активність симпатич. чи парасимпатич. від­ділів; блокаду або оперативні втруча­н­ня на різних від­ділах В. н. с. (залежно від місця й характеру патол. процесу).

Завантажити статтю