Вейнберґ Борис Петрович
ВЕ́ЙНБЕРҐ Борис Петрович (20. 07(01. 08). 1871, м. Петергоф, нині Петродворець Ленінгр. обл., РФ — 20. 04. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) — геофізик. Син П. Вейнберґа. Доктор фіз. н. (1907). Закін. С.-Петербур. університет (1893), залиш. для підготовки до професор. звання. 1898– 1906 — приват-доцент Новорос. (Одеса) та 1906–09 — С.-Петербур. університетів; 1909–24 — ординар. проф. Томського технол. інституту; 1924–40 — у Пулков. обсерваторії; 1940–42 — у НДІ земного магнетизму (Ленінград). Наукові дослідження у галузі земного магнетизму, гляціології, геліофізики та геліотехніки. 1905 вивчав альп. льодовик Хінтерайс у Пд. Тіролі (Австрія). 1909–24 організував 23 експедиції, зокрема першу в світі геомагнітну експедицію в Арктику (1909), геомагнітні дослідж. Сибіру та Монголії; 1910 очолював експедицію з вивчення льодовиків Алтаю. Ініціатор створення у Томську НДІ приклад. фізики, Інституту дослідж. Сибіру, Сибір. вищих жін. курсів. Один із засн. сибір. гляціолог. школи. Створив один із найкращих проектів соняч. двигуна, винайшов сонячні парові котли та опріснювачі, а також вагон на магніт. подушці (магнітоплан).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Лед: Свойства, возникновение и исчезновение льда. Ленинград, 1940.
Рекомендована література
- Список печатных трудов профессора Б. П. Вейнберга. Л., 1932;
- Кравець Т. П. Б. П. Вейнберг: Некролог // УФН. 1945. Т. 27, вып. 1;
- Вчені вузів Одеси: Серія біобібліографічних довідників. О., 1994–2000: Фізики. Астрономи. О., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
