ВЕ́КЛИЧ Максим Федорович (23. 02. 1924, с. Мала Нехвороща, нині Машiв. р-ну Полтав. обл. — 21. 02. 2001, Київ) — геолог, палеогео­граф. Доктор геол.-мiнерал. н. (1962), професор (1974). Заслужений діяч науки УРСР (1984). Держ. премiя УРСР у галузі н. і т. (1975). Учасник 2-ї світ. вiйни. Закiн. Київ. університет (1950). Від­тоді працював в Iн-тi геол. наук АН УРСР (Київ): 1961–67 — зав. вiд­дiлу фiз. гео­графiї та карто­графiї, 1967–71 — завідувач від­ділу палеогео­графії; 1971–91 — зав. цього від­ділу Сектору (згодом Від­діл.) гео­графії АН УРСР; 1991–2001 — гол. н. с. Ін­ституту гео­графії НАНУ (Київ). Ви­вчав про­блеми геоморфологiї, палеогео­графiї, геологiї i страти­графiї, зокрема мезозою i кайнозою; роз­робляв теорiю й удосконалював методику комплекс. дослідж. давньої природи, iсторiї її роз­витку. Роз­винув теор. засади заг. і галуз. палеогео­графії, зокрема палеопедологiї, -клiматологiї та -ландшафто­знавства.