Вексель

Визначення і загальна характеристика

ВЕ́КСЕЛЬ (від нім. Wechsel — обмін) — цін­ний папір у ви­гляді довго­строкового зобовʼяза­н­ня, складеного у письмовому ви­гляді за певною формою. В. надає його власнику без­за­стережне право вимагати через певний період з особи, яка видала (чи акцептувала) зобовʼяза­н­ня, сплати за­знач. у ньому грошової суми.

Поява В. була викликана потребою торгівлі, зокрема ярмарк., оскільки вже у 12 ст. банкіри, які за­ймалися обміном монет, що знаходилися в обігу, почали здійснювати пере­каз грошей з міста у місто і з країни у країну. Ці угоди мали письмову форму нотаріал. акту, який був документал. правом особи, що внесла валюту в одному місці, на отрима­н­ня вказаної у цьому акті суми грошей в ін. місці об­умовленою монетою і в об­умовлений час, та, водночас, зобовʼяза­н­ням особи, що отримала валюту, сплатити від­повід. еквівалент. Купець отримував су­проводжувал. лист із доруче­н­ням або проха­н­ням на адресу агента сплатити подавачу листа від­повід­ну суму грошей. У результаті таких операцій виник пере­казний В. Спочатку від­носини між учасниками цієї угоди мали суто довірчий характер, однак із роз­витком і ускладне­н­ням грошового обігу набули характеру юрид. зобовʼязань. З метою за­охоче­н­ня і роз­витку торгівлі законодавство захищало інтереси вексел. кредитора, суворо караючи вексел. боржників. Крім зобовʼязань, повʼязаних з пере­казом грошей, за допомогою В. почали оформляти й ін. зобовʼяза­н­ня, перш за все ті, що виникають з кредит. від­носин. Так зʼявився простий В., який разом із звичай. борговою роз­пискою використовували для оформле­н­ня зобовʼязань за договором пози- ки. У 17 ст. можливість полегшеної пере­у­ступки права вимоги за В. ін. особі за допомогою пере­даточ. напису (або просто вруче­н­ня) до­зволила сут­тєво роз­ширити коло учасників вексел. обігу, у звʼязку з чим одним В. можна було погасити цілий ряд грошових зобовʼязань. Таким чином В. по­ступово став не тільки інструментом кредиту, але й зручним засобом платежу, врегулюва­н­ня боргових зобовʼязань, своєрід. сурогатом грошей.

Екон. значе­н­ня В. полягає у тому, що в основі вексел. кредитува­н­ня за­звичай знаходяться дійсні вироб. і торг. обороти. У між­нар. торгівлі широко за­стосовується пере­казний В. — наказ у письм. формі однієї особи (векселедержателя) ін. (позичальнику) уплатити третій особі певну суму грошей у певний строк. Пере­казний В. без за­значе­н­ня строку під­лягає оплаті за предʼявле­н­ням. Простий В. (без­умовне письмове зобовʼяза­н­ня сплатити певну суму грошей у певний строк) може бути ви­даний кількома особами із солідар. від­повід­альністю. В., гарантов. товаром, називається комерц. і видається як за­става за куплені товари; В., платником за яким є банк — банків. або фінанс.; В., що не має товар. покри­т­тя — дружнім або бронзовим. В. при­ймаються банками також як гарантії кредитів, що надаються. Від­соток, що виплачується по В. особами, які їх одержують, називається ставкою по В. Держава для покри­т­тя своїх витрат випускає ка­значей. В.

Роз­різняють також В.: авальов. (з авалем — банків. гарантією); авізов. (по­ставлений на облік у податк. інспекції чи митниці); акцептов. (має акцепт із згодою платника на його оплату); без­умов. (під­лягає оплаті готівкою по предʼявлен­ні); валют. (містить зобовʼяза­н­ня сплатити певну суму в іноз. валюті); гарантій. (ви­даний у забезпече­н­ня госп. угоди без отрима­н­ня за­знач. у ньому суми); предʼявниц. (під­лягає оплаті негайно за вимогою предʼявника); строк. (з фіксов. строком); приват. (виписується приват. особою); доміцильов. (під­лягає оплаті третьою особою за місцем прожива­н­ня платника чи в ін. місці) та опротестов., за яким нотаріал. засвідчена від­мова боржника від оплати. Як ін. цінні папери В. можна купувати й продавати, а також використовувати для заг. фінанс. потреб.

Літ.: Лысенков Ю. М., Фетюхина Н. В. Рынок цен­ных бумаг. К., 1995; Малюк В. Вексель в Україні. К., 1997.

О. І. Барановський

Завантажити статтю