Велигорський Іван

ВЕЛИГО́РСЬКИЙ Іван (09. 06. 1889, с. Серафинці, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. — 21. 07. 1955, Торонто) — громадський діяч, педагог. Батько М. Велигорського. Доктор філософії (1923). Закін. Коломий. гімназію (1909). Навч. у Віден. університеті (1913–14 та 1922–23). У липні 1911 був заарешт. за участь у демонстрації, учасники якої домагалися від­кри­т­тя укр. університету у Львові. Під час 1-ї світової війни брав участь у воєн. діях у складі австр. армії, 1918–19 — доброволець УГА. Потрапив у польс. полон. Після звільне­н­ня 2 р. працював в укр. приват. гімназії м. Чортків (нині Терноп. обл.). Вчителював також у гімназіях міст Городенка (нині Івано-Фр. обл.), Станіслав (нині Івано-Франківськ), був опікуном Пласту. 1933–41 — директор укр. приват. гімназії ім. О. Маковея (від 1939 — заг.-осв. школа) у м. Яворів (нині Львів. обл.). Під час нім. окупації працював учителем і пере­кладачем у Львові. 1944 ви­їхав до Кракова, де працював пере­кладачем, згодом — до Відня. 1946–48 — учитель і дир. гімназії у таборах для пере­міщ. осіб Фюс­сені й Міт­тенвальді (Німеч­чина). 1949 пере­їхав до Канади, працював у Онтарій. провінцій. мін-ві освіти. Член НТШ у Канаді, секр. філії Товариства у Торонто. Автор мово­знавчих праць, рецензій на літературо­знавчі та мово­знавчі праці, багатьох статей на теми вихова­н­ня молоді, шкіл. під­ручників тощо.

Завантажити статтю