Ваврик Михайло-Мирослав
ВА́ВРИК Михайло-Мирослав (12. 12. 1908, с. Ласківці, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. – 01. 03. 1984, Нью-Йорк) – церковний діяч УГКЦ. Доктор богослов’я (1939). Дійсний член НТШ (1961). У грудні 1932, склавши чернечі обіти у Василіян. чині, рукоположений на священика. Студіював у Папських східному (1934–37) і археол. (1937–39) інститутах. Був віце-ректором Укр. папської колегії св. Йосафата у Римі (1934–48); започаткував і вів радіопередачі українською мовою на Ватикан. радіо (1939–42); належав до Укр. допомогового комітету в Італії (1945–49). У 1949 переїхав до США, де був ігуменом василіян. монастиря у м. Ґлен Ков, 1954–60 – парох у Чикаґо. Від 1960 – у Римі: духівник Укр. понтифікал. колегії, від 1963 – радник Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) і Конгрегації для Сх. Церков у літургій. питаннях, водночас у 1966–78 – ред. «Записок ЧСВВ». 1979 знову приїхав до США, проживав у монастирі м. Ґлен Ков, де займався літ. працею, був проф. і вихователем василіян. семінаристів. Автор праць «По василіянських монастирях» (Торонто, 1958), «Initiato monastica in Liturgia Byzantina» (Roma, 1968), «Нарис історії розвитку і стану Василіянського чину» (Рим, 1979). Співред. статей з реліг. тематики в ЕУ.
Літ.: Помер о. д-р Михайло Ваврик // Вісті комбатанта. Торонто; Нью-Йорк, 1984. Ч. 2 (130).
А. І. Жуковський
Рекомендована література
- Помер о. д-р Михайло Ваврик // Вісті комбатанта. Торонто; Нью-Йорк, 1984. Ч. 2 (130).
Людина 
