Вавровий Юхим Андрійович

ВАВРОВИ́Й Юхим Андрійович (справж. — Виливчук; 31. 03(12. 04). 1890, с. Попівці Кременец. пов. Волин. губ., нині Кременец. р-ну Терноп. обл. — 03. 12. 1970, с. Новий Кокорів Кременец. р-ну Терноп. обл.) — поет. Здобув поч. освіту; фах складача у Почаїв. друкарні. Друкувався від 1911 у робітн. пресі Петербурга, київ. часописах «Огни», «Маяк». 1913–14 — ред. ж. «Печатное слово». Брав участь у більшов. перевороті 1917. Служив у рад. армії (1920–31). Друкувався українською мовою в г. «Красная армия», «Красный кавалерист». Репрес. 1931–36 як «ворог народу». У 1936–37 — секр. Житомир. відділу нар. освіти. 1937–47 — засланий до Сибіру. Після відбуття покарання працював касиром у рибгоспі на Кременеччині. 1950–53 втретє заарешт., відбував покарання у Краснояр. краї (РФ). Повернувся на батьківщину. 1956 реабіліт. за відсутністю складу злочину. У 70-х рр. підготував до друку зб. «Вогні горять» (не видана). Низку творів опубл. в антології «Революційна поезія Жовтня» (К., 1960), зб. «Поезія» (К., 1986, вип. 2). Посмертно опубл. зб. його творів «Наче скошений цвіт…» (Кременець, 1994).

Літ.: Півторадні В. Вогонь у темряві // Вітчизна. 1982. № 1; Костриця М. Без правди нам не вижити // Житомир. вісн. 1995, 18 серп.

М. Ю. Костриця