Вавровий Юхим Андрійович

ВАВРОВИ́Й Юхим Андрі­йович (справж. — Виливчук; 31. 03(12. 04). 1890, с. Попівці Кременец. пов. Волин. губ., нині Кременец. р-ну Терноп. обл. — 03. 12. 1970, с. Новий Кокорів Кременец. р-ну Терноп. обл.) — поет. Здобув поч. освіту; фах складача у Почаїв. друкарні. Друкувався від 1911 у робітн. пресі Петербурга, київ. часописах «Огни», «Маяк». 1913–14 — ред. ж. «Печатное слово». Брав участь у більшов. пере­вороті 1917. Служив у рад. армії (1920–31). Друкувався українською мовою в г. «Красная армия», «Красный кавалерист». Ре­прес. 1931–36 як «ворог народу». У 1936–37 — секр. Житомир. від­ділу нар. освіти. 1937–47 — засланий до Сибіру. Після від­бу­т­тя покара­н­ня працював касиром у рибго­спі на Кременеч­чині. 1950–53 втретє заарешт., від­бував покара­н­ня у Краснояр. краї (РФ). Повернувся на батьківщину. 1956 реабіліт. за від­сутністю складу злочину. У 70-х рр. під­готував до друку зб. «Вогні горять» (не ви­дана). Низку творів опубл. в антології «Революційна поезія Жовтня» (К., 1960), зб. «Поезія» (К., 1986, вип. 2). Посмертно опубл. зб. його творів «Наче скошений цвіт…» (Кременець, 1994).

Завантажити статтю