Ваґнер Конрад Едуардович
Визначення і загальна характеристика
ВА́ҐНЕР Конрад Едуардович (17(29). 07. 1862, містечко Прашка Велюн. пов. Каліш. губ., Росія, нині Польща — 1930-і рр., Польща) — лікар. Доктор медицини (1889), професор (1897). Навч. у С.-Петербур. університеті (1880–82), закін. Військ.-мед. академію (С.-Петербург, 1886), де й працював від 1887: у клініці В. Манассеїна, від 1891 — приват-доцент клініки внутр. хвороб; від 1897 — завідувач кафедри лікар. діагностики з пропедевт. клінікою Університету св. Володимира у Києві; від 1903 — завідувач кафедри шпитал. терапевт. клініки; 1913–17 — завідувач кафедри лікар. діагностики Моск. університету; 1918–20 — проф. факультет. терапевт. клініки Таврій. університету (Сімферополь). Від 1920 — в Каїрі, де був одним з ініціаторів створення та першим дир. Поліклініки рос. лікарів-спеціалістів, а також від 1928 віце-головою Королів. мед. товариства. Від кін. 20-х рр. (за ін. даними — від поч. 30-х рр.) — у Польщі. Вивчав захворювання органів травлення, серц.-судин. системи, гельмінтози, а також досліджував проблеми функціонування та лікув. властивості курорту Кавказ. мінерал. вод.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока. (Влияние покоя, движения, физической работы и сна). С.-Петербург, 1888; К учению о роли температуры в заразных заболеваниях // Врач. 1890. Т. 11, № 39, 40; К вопросу о глистах у страдающих болезнями желудка и кишок // Там само. 1893. Т. 14, № 49; Случай сифилиса сердца с значительным расширением легочной артерии // Рус. врач. 1902. Т. 1, № 25, 26 (співавтор); О нуждах Ессентуков как лечебной местности // Там само. 1915. Т. 14, № 6.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
