ВА́ЙНЕРМАН Ханан Абрамович (19. 11(02. 12). 1902, м. Лугини, нині смт Житомир. обл. — 28. 02. 1979, Одеса) — поет. Член СПУ (1936). Писав мовою ідиш. Навч. у хедері, в Одес. пед. ін­ституті (1930– 32), закін. Одес. ін­ститут нар. господарства. Працював учнем маляра, декоратором у театрі, у 1920-х рр. — колоніст у с-г. колонії на Херсонщині. Був спів­роб. г. » («Одеський робітник», 1937–41), вла­скором г. «» («Зірка»). Під час 2-ї світової війни — у діючій армії, військ­кор на радіо в м. Орджонікідзе (Азербайджан) та м. Ош (Киргиз­стан), 1945–48 — вла­скор г. «» («Єд­ність»; орган Євр. антифашист. комітету) у пд. р-нах України. 1950 заарешт. за звинуваче­н­ням у спів­праці з іноз. роз­відкою, засудж. на 15 р. Покара­н­ня від­бував у м. Норильськ (РФ). Після реабілітації (1956) повернувся в Одесу, продовжував писати вірші, друкувався в ж. » («Радянська батьківщина»). Літ. діяльність почав 1925 в одес. г. » («Одеський робітник»), згодом друкувався у респ. та центр. євр. період. ви­да­н­нях. Основна тема ран­ніх творів В. — життя і побут євр. села. Ві­домий його поет. цикл » («У херсонських степах»). Перша книжка — зб. віршів «» («У злит­ті», Х.; О., 1930; укр. перекл. П. Педи — «До праці», Х., 1932). Також у доробку В.: поет. зб. («Фішка», К., 1931), «» («Мала бригада», Х.; К., 1932), » («Закоханий у життя», К., 1940), («Оновле­н­ня землі», Москва, 1948); поема («Золоті гілки», К.; Х., 1935) та ін. У творчості В. помітне місце належить сонету. Окремі його вірші українською мовою пере­клали Є. Бандуренко, А. Кацнельсон, Л. Костенко, Т. Масенко, О. Новицький, Д. Павличко, М. Рильський, В. Сосюра, С. Стриженюк, М. Терещенко, П. Тичина. Після реабілітації видав збірки лірики і гумору в пере­кладах на укр. і російської мови: «Від щирого серця» (1958), «Люблю і вірю» (1962), «Світло й тінь» (1966), «Щедра осінь» (1970), «Віття» (1976; усі — Одеса); «Весен­ний говор» (Москва, 1962).