Вайнштейн Ізраїль Якович
ВАЙНШТЕ́ЙН Ізраїль Якович (18(30). 01. 1894, містечко Коростишів, нині місто Житомир. обл. — 1938, м. Маріїнськ Кемеров. обл., РФ) — філософ. Доктор філософських наук (1935, без захисту дис.). Заарешт. 1912 за пропаганду марксизму, відправлений до Київ. тюрми. Від 1916 — у цар. армії. Учасник воєн. дій 1918–20 у складі більшов. армії. Від 1922 — викладач Інституту червоної професури. Від 1923 — старший науковий співробітник Комуніст. академії, її дійс. чл. (1929); від 1933 — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Моск. авіац. інституту. Виступав проти філос. нігілізму, механіцизму, заміни філософії текстологією. Працював над проблемою закономірностей розвитку економіки перехід. періоду. У серпні 1936 засудж. до 8 р., повторно — до 10-ти р. ув’язнення без права листування. Розстріляний. Реабіліт. після 20-го парт. з’їзду.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Теория новой биологии Енчмена // Печать и революция. 1923. № 6; Организационная теория и диалектический материализм. Систематическая критика А. Богданова. Москва; Ленинград, 1927; Гегель, Маркс, Ленин. Москва, 1929.
Рекомендована література
- Вайнштейн С. И. Судьба моего отца // ВФ. 1989. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
