КО́НЮХОВ Федір Пилипович (12. 12. 1951, с. Чкалове Приазов. р-ну Запоріз. обл.) — мандрівник, письмен­­ник, церковний діяч, графік, жи­­вописець і скульптор. Дійсний член Рос. геогр. товариства. Почес. академік Рос. АМ. Золота медаль Рос. АМ. Член СХ (1983), СП (кін. 1990-х рр.) РФ. Держ. нагорода СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР зі спорт. туризму (1989). Закін. Бобруй. ПТУ № 15 (Могильов. обл., Білорусь), Одес. мореплавне училище, Париз. АМ, С.-Петербур. духовну семінарію. Як учасник про­грами «Великий шолом» під­корив Пн. (1988–90) і Пд. (1996) полюси. У рамках про­грами «Сім вершин світу» зі­йшов на Ельбрус і Еверест (1992), Вінсон та Аконкаґуа (1996), Кіліманджаро, пік Косцюшка, Мак-Кінлі (усі — 1997). Від 1998 — зав. лаб. ди­станц. навч. в екс­трем. умовах у Сучас. гуманітар. академії (Москва). 19 грудня 2010 рукопоклад. на священика єпис­копом Запорізь­­ким і Мелітопольським Йосипом (Маслен­никовим). Мандрував на весел. човні, яхті, плоту, велосипеді, лижах до Пн. і Пд. геогр. полюсів, «полюса від­нос. недо­ступності» у Пн. Льодовитому океані, собаках по Чукотці, верб­­людах, пішки. Уперше 1966 пере­тнув Азов. море на весел. човні. Здійснив понад 40 екс­педицій, зокрема 4 навколосвіт. плава­н­ня, 15 разів пере­тнув Атлантику (один раз — на весел. човні). Провів більше 1100 діб в одиноч. плаван­ні. Автор книг-щоден­ників «Как открывалась Антарктида» (Владивосток), «И увидел я новое Небо и новую Землю» (обидві — 1998), «Мое кругосветное плавание на яхте СГУ» (1999), «Конфуций» (2000), «Все птицы, все крылаты» (2001), «Дорога без дна» (2002), «Мой дух на палубе “Карааны”» (2003), «Гребец в океане» (2004), «Под Алыми парусами» (2006), «Океан — моя обитель. Одиночное плаванье вокруг Антарктиды» (2010), «Как я стал путешест­­вен­ником» (2012), «Как адмирал Ушаков Черное море рус­ским сделал» (2013; усі — Моск­­ва). Створює графічні та живописні роботи (зображує пере­важно ескімосів, собак, нарти, гори). Учасник всерос. і між­нар. мистецьких ви­ставок у Данії, Сирії, Марок­ко, Іспанії, Польщі.