Вакар Володимир Вікторович
ВАКА́Р Володимир Вікторович (псевд. — В. Правдін; 1878, м. Тамбов, Росія — 23. 06. 1926, Київ) — правознавець і публіцист. Закін. Університет св. Володимира у Києві. Працював пом. присяж. повіреного у Київ. окруж. суді. Член таєм. організації учнів (згодом — марксист. гуртка). Заарешт. наприкінці 1898 за участь у студент. заворушеннях. Після 1-го з’їзду РСДРП залучений до видання нелегал. літ-ри. Наприкінці 1902 очолив літ.-видавн. колегію Київ. комітету РСДРП. Засн. і ред. г. «Киевский социал-демократический листок» (1902–03). Друкував свої статті у г. «Искра», ж. «Заря». 1905 — чл. редколегії г. «Киевское слово». Брав участь у кількох гучних політ. процесах. 1906–07 видавав легал. соціал-демократ. г. «Друг народа». На поч. 1908 за рев. виступи в пресі заарешт. на рік. Відійшов від парт. роботи. Голова конфлікт. комісії профспілки цукровиків і консультант робітн. секретаріату при Київ. профраді. Від 1922 — юрид. консультант у райкомі профспілки водників. Опубл. серію статей і докум. нарисів про істор. минуле Києва, зокрема «Накануне 1905 г. в Киеве (июльская стачка 1903 г.)» (К., 1925), «Эпоха «неслыханной смуты» на Киевщине» // «Летопись революции», 1925, № 2; «Рабочая печать в Киеве (1896–1907)» // «Факел», 1925, № 7; «Киевские социал-демократические организации в 1902–1904 гг.» // там само, 1928, № 5.
Рекомендована література
- Фельдман А. Адвокат В. В. Вакар // Рад. право. 1980. № 12;
- Мукомела О. Вакар Володимир // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2.
Завантажити статтю
