ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Валенса Лех

ВАЛЕ́НСА Лех (Wałęsa Lech; 29. 09. 1943, с. Попово Ліпненського пов. Вроцлав. воєводства, Польща) – політичний діяч Польщі. У 1961 після закін. проф.-тех. школи працював електромеханіком на маш.-трактор. станції у м. Лохочин. 1963–65 проходив військ. службу. Після закін. підофіцер. школи демобілізувався капралом. Від 1967 – електрик на судноверфі в м. Ґданськ. У 1970 під час екон. страйку на ґдан. судноверфі був обраний чл. страйк. комітету. У грудні 1970 після кривавого придушення виступу робітників заарешт. З приходом до влади нового польс. керівництва на чолі з Е. Гереком В. звільнили. За дорученням профспілок продовжував працювати на судноверфі в комітеті охорони праці. У червні 1976 після чергових робітничих страйків у Радомі, Плоцьку та на трактор. заводі «Урсус» під Варшавою брав участь у діяльності створеного тоді ж Комітету захисту робітників. Від 1976 після звільнення з-під другого арешту не мав постій. місця роботи. Деякий час працював у ґдан. об’єдн. «Електромонтаж». У лютому 1980 за спробу організувати страйк знову залишився без роботи. Від травня 1978 – чл. нелегал. організації «Вільні профспілки Узбережжя». Під час серпневого страйку 1980 на ґдан. судноверфі очолював Міжзавод. страйк. комітет (МСК). Брав участь у переговорах між МСК і уряд. комісією, результатом яких стала домовленість про реєстрацію в суді незалеж. профоб’єднання «Солідарність» (реєстрація відбулася 10 листопада 1980), звільнення політ. в’язнів, започаткування екон. реформ, а також спорудження пам’ятника жертвам грудневих подій 1970. Від вересня 1981 – голова Президії Всепольс. комісії профоб’єднання «Солідарність». У грудні 1981 після запровадження новим польс. керівництвом на чолі з генералом В. Ярузельським воєн. стану в країні був інтернований. 11 місяців знаходився в ізоляції. У квітні 1983 повернувся на роботу на ґдан. судноверф. У 1983 став лауреатом Нобелів. премії миру. Від 1986 поступово відроджував заборонену «Солідарність». У травні і серпні 1988 очолював нові протести на ґдан. судноверфі, які поклали початок політ. змінам у країні. У грудні 1988 сприяв утворенню Громадян. комітету, до якого ввійшли провідні представники опозиції. У лютому – квітні 1989 брав участь у засіданнях т. зв. «Круглого столу» як співголова. У підписаному представниками профоб’єднання і влади підсумковому документі була зафіксована згода керівництва країни на повторну легалізацію «Солідарності», запровадження посади Президента і проведення демократ. виборів до двопалат. парламенту. У червні 1989 після виборів до Сейму і Сенату комуніст. монополії на владу було покладено край. 9 грудня 1990 у другому турі заг. виборів В. був обраний 1-м Президентом посткомуніст. Польщі. Домінантою діяльності урядів у роки президентства В. було здійснення програми переходу до ринк. економіки: прискорення приватизації, збалансування бюджету, приборкання інфляції та демократизація суспільства. Жорсткий ринк. курс забезпечив вихід країни з тривалої екон. кризи та відносну стабілізацію економіки. Водночас він призвів до зростання соц. напруженості в суспільстві. У листопаді 1995 на чергових президент. виборах переміг представник лівих сил – лідер Союзу демократ. лівих сил А. Квасьневський.

В. є почес. доктором низки ВНЗів, зокрема Колумбій. університету (1981, США), Гарвард. університету (1983, США), Університету Париж VIII (1983, Франція), а також Ґдан. і Торунського університетів (1990). Лауреат багатьох міжнар. наго-род: медалі Свободи (1981, Філадельфія), премії «Вільного світу» (1982, Норвегія), премії грец. профспілок (1985), Європ. премії Прав Людини (1989). У роки президенства В. у грудні 1991 Польща першою серед зарубіж. країн визнала незалежну Україну. 18 травня 1992 Україна і Респ. Польща уклали Договір про добросусідство, дружні відносини і співпрацю, який заклав фундамент рівноправного стратегіч. партнерства між двома країнами. Наприкінці 2004 під час потуж. виступів укр. опозиції, що отримали назву «Помаранчева революція», відвідав Україну, виступив на Майдані Незалежності з підтримкою В. Ющенка та його команди.

Літ.: Кулистиков В. Гибкий человек из железа // Новое время. 1989. № 7; A. Florczyk. Kto nie lubi Lecha: Społeczna recepcja przywódcy «Solidamości» w latach 1985–1989. Warszawa, 1990; J. Hoczer. Solidarnośċ, 1980–1981: Geneza i historia. Warszawa, 1990; Друзенко А. Судьба электрика в Польше // Известия. 1990, 11 дек.; Родіонов А. Лех Валенса: президент і людина // Київ. вісник. 1990, 16 груд.; J. Kurski. Wódz. Warszawa, 1991; A. Ajnenkiel, A. Drzycimski, J. Paradowska. Prezydenci Polski. Warszawa, 1991; Политический портрет Леха Валенсы. Москва, 1992; Павлова-Сильванская М. Поражение Валенсы: Политический портрет бывшего президента Польши // Новое время. 1995. № 52; T. Żukowski. Nie wykreowaliúmy polskiego Havla // Więź. Warszawa, 1996. R. 39; V. Zubek. The eclipse of Walensa’s political career // Europe – Asia studies. Glasgow, 1997. Vol. 49, № 1; Друзенко А. Лех Валенса, политик от станка // Известия. 1999, 25 янв.

І. І. Ільюшин

Рекомендована література

  1. Кулистиков В. Гибкий человек из железа // Новое время. 1989. № 7;Google Scholar
  2. A. Florczyk. Kto nie lubi Lecha: Społeczna recepcja przywódcy «Solidamości» w latach 1985–1989. Warszawa, 1990;Google Scholar
  3. J. Hoczer. Solidarnośċ, 1980–1981: Geneza i historia. Warszawa, 1990;Google Scholar
  4. Друзенко А. Судьба электрика в Польше // Известия. 1990, 11 дек.;Google Scholar
  5. Родіонов А. Лех Валенса: президент і людина // Київ. вісник. 1990, 16 груд.;Google Scholar
  6. J. Kurski. Wódz. Warszawa, 1991;Google Scholar
  7. A. Ajnenkiel, A. Drzycimski, J. Paradowska. Prezydenci Polski. Warszawa, 1991;Google Scholar
  8. Политический портрет Леха Валенсы. Москва, 1992;Google Scholar
  9. Павлова-Сильванская М. Поражение Валенсы: Политический портрет бывшего президента Польши // Новое время. 1995. № 52;Google Scholar
  10. T. Żukowski. Nie wykreowaliúmy polskiego Havla // Więź. Warszawa, 1996. R. 39;Google Scholar
  11. V. Zubek. The eclipse of Walensa’s political career // Europe – Asia studies. Glasgow, 1997. Vol. 49, № 1;Google Scholar
  12. Друзенко А. Лех Валенса, политик от станка // Известия. 1999, 25 янв.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Редакційна стаття

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Валенса Лех / І. І. Ільюшин // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-32967

Том ЕСУ:

4-й

Дата виходу друком тому:

2005

Дата останньої редакції статті:

2005

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

32967

Кількість переглядів цього року:

161

Схожі статті

Ветухів
Людина  |  Том 4 | 2005
М. Г. Железняк
Мошуренко
Людина  |  Том 21 | 2019
А. В. Горовий, Т. В. Добко
Ґеллнер
Людина  | Том 7 | 2007
Г. В. Касьянов

Нагору