ВАЛОВИ́Й НАЯ́ВНИЙ ДОХО́Д (ВНД) — сума валового національного доходу і трансфертів, отриманих з-за кордону, окрім аналогічних трансфертів, пере­даних за кордон; загальна сума доходів окремих осіб і домашніх господарств, яку витрачають на спожива­н­ня чи заощадже­н­ня. За вирахува­н­ням спожива­н­ня осн. капіталу ВНД утворює чистий наявний доход. У системі нац. рахунків ВНД є рахунком вторин. роз­поділу доходу, який охоплює пере­розподіл отриманих секторами доходів через грошові трансферти. Операції, що формують цей рахунок, викликані реал. держ. екон. і соц. політикою, яка є джерелом появи податків на доходи, від­рахувань на соц. страхува­н­ня, надходже­н­ня соц. допомог, страхових премій та ін. соц. трансфертів. У ресурс. частині ВНД пере­раховуються поточні податки на доходи та майно, внески на соц. страхува­н­ня, соц. допомоги, а також ін. поточні трансферти (окрім натурал., одержаних ін­ституц. секторами та країною). Ці види трансфертів є і в роз­ділі викори­ста­н­ня ресурсів, однак вже як сплачені. Балансуюча ста­т­тя — ВНД, що використовується на кінцеве спожива­н­ня і нац. заощадже­н­ня. В Україні у 2003 ВНД склав 275 954 млн грн, чистий наявний доход — 237 069 млн грн, з яких 201 624 млн було викори­стано на кінцеві споживчі витрати, 35 445 млн — на чисте заощадже­н­ня. Порівняно із 2002 у номінал. виражен­ні кінцеві споживчі витрати збільшилися на 31 299 млн грн (18,4 %), чисте заощадже­н­ня — на 8973 млн грн (33,9 %), що свідчить про пере­хід укр. економіки на траєкторію екон. зро­ста­н­ня.