Вальдапфель Йожеф

ВА́ЛЬДАПФЕЛЬ Йожеф (Waldapfel József; 28. 10. 1904, Будапешт — 15. 02. 1968, там само) — угорський літературознавець, перекладач. Кандидат філологічних наук (1925), дійс. чл. Угор. АН (1958). 1925– 46 — викладач Будапешт. гімназії; від 1948 — завідувач кафедри історії угор. літ-ри Будапешт. університету; одночасно 1945–50 — ред. ж. «Irodalomtudományok», видання Угор. АН «Nyelv- és Irodalomtudományok Közleményeit» («Доповіді Відділення мови та літератури»); від 1950 — директор Інституту літературознавства Угор. АН. Член редколегії видань творів угор. класиків, ініціатор дослідження творчості Ш. Петера, А. Йожефа. Автор праць з питань літ-ри угор. просвітництва і романтизму, зв’язків угор. літ-ри з ін. літ-рами, зокрема з українською (О. Корнійчук) та російською (М. Горький, О. Толстой). Видав твори Й. Катони, М. Верешмарті, І. Мадача, А. Йожефа з коментарями та примітками. Свої юнац. вірші й переклади Горація опублікував 1935 під псевд. Тренчені Йожеф. Переклав «Заповіт» Т. Шевченка, який увійшов до вид. «Kobzos» («Кобзар», Будапешт, 1961), а згодом надрук. у зб. «Шевченко Т. “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1964; 1989). Брав участь у 10-й Ювілей. наук. шевченків. конф. (Київ, 1961; у привітал. слові оглянув тогочасні переклади творів Т. Шевченка угор. мовою), шевченків. урочистостях у Києві та Каневі (1964).

Завантажити статтю