Валютні резерви

ВАЛЮ́ТНІ РЕЗЕ́РВИ  — офіційні запаси іноземної валюти та монетарного золота у центральному банку і фінансових органах країни чи міжнародних валютно-кредитних організаціях. До складу В. р. окремих країн входять також спеціальні права запозичення (СПЗ) та резервна позиція країни у МВФ. Іноз. валюта включає готівку у вільно конвертов. валюті та вимоги центр. банку до нерезидентів у формі короткострок. депозитів у золоті й вільно конвертов. валюті, казначей. векселів, короткострок. і довгострок. цінних паперів іноз. держав та ін. вимог, що використовуються для потреб платіж. балансу. Для формування офіц. запасів використовується резервна валюта, яка є загальновизнаною у світі. Зазвичай до резерв. валют відносять дол. США, євро, фунт стерлінгів, єну. Монетарне золото — високочисте золото у формі монет, злитків або брусків (не нижче 995 проби), що перебуває у власності або під контролем центр. банку чи органів держ. упр. СПЗ — емітов. МВФ резерв. і платіж. засіб для регулювання сальдо платіж. балансів, поповнення резервів, розрахунків з МВФ, який існує від 1969 як облікова одиниця, від 1979 — як осн. резерв. засіб міжнар. валют. системи. До 1 січня 1999 вартість одиниці СПЗ визначав МВФ щоденно шляхом підсумку вираж. у дол. США ринк. вартості певної кількості п’яти провід. валют (дол. США, нім. марка, єна, франц. франк та фунт стерлінгів), що входили до «кошика» СПЗ, який переглядається кожні п’ять років. Від 1 січня 1999 використовується валют. «кошик», у якому дол. США становить 39 %, євро — 32 %, єна — 18 %, фунт стерлінгів — 11 %. Резервна позиція країни у МВФ — вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ у валюті цієї держави окрім грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.

В Україні міжнар. резерви (резервні активи) складаються з монетар. золота, розміщеного у закордон. банках та у сховищі Держ. скарбниці НБУ, СПЗ, резерв. позиції України в МВФ та іноз. валюти, що знаходиться на балансі НБУ. В. р., які у платіж. балансі країни є активом, призначені для здійснення відповід. валют. політики держави, коригування її валютно-фінанс. становища, покриття дефіциту платіж. балансу, підтримання (стабілізації) валют. курсу та міжнар. розрахунків на випадок непередбачуваних ситуацій, а також отримання доходу і регулювання валют. ринку. В. р. існують у вигляді інвалют. депозитів у банках ін. країн, вкладів у іноз. держ. цінні папери, готівк. запасів (авуарів) в іноз. валюті та запасу золота у розпорядженні центр. банків чи валютно-фінанс. органів. Упр. В. р. включає в себе формування їх оптимал. структури і рац. розміщення активів країни за кордоном (у депозити в закордон. банках, цінні папери, шляхом проведення форексних операцій). Держави та банки проводять політику диверсифікації В. р., спрямов. на регулювання їх структури шляхом включення до їх складу різних іноз. валют з метою забезпечення міжнар. розрахунків і захисту їх від валют. ризиків. У колиш. СРСР, завдяки валют. монополії, всі В. р. були зосереджені у Москві, внаслідок чого після проголошення незалежності Україна залишилась без В. р., що негативно позначилось на стані її економіки та становленні грошової й валют. систем. В Україні дані щодо резервів іноз. валюти (крім золота та СПЗ) оцінюються в дол. США, виходячи з крос-курсів іноз. валют щодо дол. США, розрах. на базі офіц. курсів гривні щодо іноз. валют, установлених НБУ.

Завантажити статтю