ВА́НІН Георгій Андрі­йович (17. 07. 1930, м. Новоросійськ Красно-дар. краю, РФ) — матеріало­знавець. Доктор технічних наук (1966), професор (1970). Заслужений діяч науки УРСР (1982). З походже­н­ня китаєць, до 1973 прі­звище — Ван Фо Фи. Закін. Харків. авіац. ін­ститут (1955). Працював на виробництві (1955– 57); від 1957 — в Ін­ституті буд. механіки (згодом — Ін­ститут механіки) АН УРСР (Київ): від 1962 — зав. лаб. реології, 1967–88 — завідувач від­ділу механіки композиц. середовищ та заст. дир. з наукової роботи (1973–77); водночас — професор кафедри вищої математики Київ. ін­ституту інж. цивіл. авіації (1967–77) та Київ. інж.-буд. ін­ституту (1977–86). Від 1988 — зав. лаб. механіки композит. матеріалів Ін­ституту машино­знавства РАН (Москва). Досліджує фіз.-мех. властивості найпер­спективніших матеріалів і кон­струкцій нової техніки на основі композицій полімерів та високоміц. волокон зі скла, металу, їх окислів та ін. хім. зʼ­єд­нань. Роз­робив теорію про­гнозу фіз.-мех. властивостей багатокомпонент. композиц. матеріалів волокнистої структури; роз­винув методи роз­рахунку елементів кон­струкцій з композиц. матеріалів при різних екс­плуатац. навантаже­н­нях. Спів­автор тому «Прикладные ис­следования» (т.12, 2003) у 12-том. вид. «Механика композитов» (К., 1993–2003).