Ванкувер

ВАНКУ́ВЕР (Vancouver) — місто в провінції Британська Колумбія, третє серед найбільших у Канаді. Знаходиться на Пн. від дельти р. Фрейзер, напроти о-ва Ванкувер, у пд.-зх. частині провінції. Насел. 582 045 осіб (2004), приміська зона понад 2 млн осіб. Відоме від 1870-х як Ґранвіль. 1886 після прокладення Канад. тихоокеан. залізниці отримало статус міста і було перейменоване на честь капітана британ. мор. флоту Дж. Ванкувера. У 1930-х рр. стало одним із найбільших міст Канади. Природна гавань робить В. стратег. портом. Залізничний термінал. Розвинені кораблебудування, деревообробна, целюлозно-паперова, маш.-буд., харчової промисловості та ін. У місті є Університет Британ. Колумбії (1908) та Університет ім. Саймона Фрейзера (1963), мист. галерея (1931), Парк ім. лорда Стенлі (405 га), планетарій і Центр космосу ім. Ґ. Мак-Міллана, музей антропології та ін. Перші українці прибули до В. на межі 19–20 ст., переважно з Галичини та Буковини. 1941 українців у В. було 1800 осіб, 1951 — 7200 осіб, 1971 — 31 130 осіб (2,9 %). Перше укр. товариство — «Боротьба» — у В. було засн. 1907. Перша укр. греко-катол. парафія — св. Стефана, 1975 постала Укр. катол. єпархія (із церквою Покрови св. Богородиці) у сателіт. м-ку Нью-Вестмінстер, пізніше зведено церкви Воздвиження Чесного Христа (м-ко Суррі), Успіння Пресвятої Богородиці (м-ко Річмонд) і Св. Духа (м-ко Чіллівак). Укр. православні церкви: собор Пресвятої Трійці (1937) і церква св. Петра і Павла (1949–51) у Нью-Вестмінстері, Пресвятої Марії у Суррі та св. Димитрія в Чілліваку. 1951 створ. Нью-Вестмінстер. відділ. Укр. нац. об’єднання, 1960 — Клуб укр.-канад. професіоналів і бізнесменів. 1990 у В. відкрито провінц. раду КУК. Станом на 1981 у В. мешкало 47 620 українців, 1991 лише 6745 вважали укр. мову рідною. У держ. переписі 2001 вказано, що у В. (разом із насел. сателіт. містечок) мешкає 76 525 осіб укр. походження. Нині у В. діють укр. суботня школа для дітей, вечірні курси української мови, Фундація ук-раїнознавства в Британ. Колумбії, транслюються укр. неділ. радіопрограми «Наш голос» і «Четверта Хвиля».

Завантажити статтю