ВАПНУВА́­Н­НЯ ҐРУНТІ́В — спосіб хімічної меліорації кислих і вторин­но під­кислених ґрунтів. Перед­бачає внесе­н­ня в ґрунт вапняк. матеріалів із метою усуне­н­ня зайвої кислотності ґрунту, звʼязува­н­ня рухомих форм алюмінію, гальмува­н­ня процесу на­громадже­н­ня в назем. масі рослин важких металів, радіонуклідів та ін. токсикантів. В. ґ. покращує фіз.-хім. та агрофіз. властивості кислих ґрунтів, позитивно впливає на роз­виток корис. мікрофлори і біол. активність кореневміс. шару ґрунту, забезпечує зро­ста­н­ня обсягів та під­вищує якість врожаю. Норми внесе­н­ня вапна коливаються від 2 до 8 т на 1 га від­повід­но до кислотності ґрунту та його буфер. здатності. Ці норми повин­ні бути до­статніми для під­трима­н­ня в ґрунті слабокислої та близької до нейтральної реакції середовища. В. ґ. проводять один раз у 4–6 р., най­ефективніше діє на 2-й або 3-й рік після за­стосува­н­ня. В. ґ. є важл. елементом агрономії, оскільки заг. площа кислих ґрунтів в Україні серед орних земель становить 4 млн 470 тис. га, з них сильнокислих (з рН ґрунт. роз­чину менше 5,0) — 400 тис. га, середньокислих (рН 5,0–5,5) — 1 млн 200 тис. га, слабокислих (рН 5,5–6,0) — 2 млн 870 тис. га. Першочерговому вапнуван­ню під­лягають сильнокислі (важкого та середньосу­глинк. гранулометрич. складу) та середньокислі ґрунти; слабокислі — потребують під­тримувал. вапнува­н­ня в невеликих нормах (0,5–1 т вапна на 1 га) з метою нейтралізації під­кислювал. дії мінерал. добрив, зокрема азотних. В. ґ. базується на даних агрохім. обстеже­н­ня ґрунтів і польових дослідів, карто­грам кислотності ґрунтів та буфер. здатності, ступеня насиченості ґрунту основами, вмісту в ґрунтах рухомого алюмінію, важких металів, радіонуклідів та ін. токсикантів.