Вапцаров Никола Йонков
ВАПЦА́РОВ Никола Йонков (Вапцаров Никола Йонков; 28. 12. 1909, м. Банско, Болгарія — 23. 07. 1942, Софія) — болгарський поет. Міжнародна премія Миру (1952, посмертно). Закін. мор. тех. училище (м. Варна, Болгарія, 1932). Страчений гітлерівцями за антифашист. діяльність. Новатор. поезія В. правдиво відобразила тогочасну дійсність, нар. опір фашизмові. Єдина прижиттєва зб. «Моторни песни» (1940) містить кращі вірші В. — «История», «Завод», «Двубой», «Вяра», «Песен за човека», «Горки» та ін. Автор драми «Когато вълната бучи» (1957), репортажів, статей, рецензій. У 30-х рр. на самодіял. сцені здійснив постановку вистави «Наймичка» за однойм. повістю Т. Шевченка. Поет. спадщину В. переклав Д. Павличко (зб. «Пісня про людину», К., 1981), окремі твори — П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, М. Пригара, З. Гончарук, В. Колодій та ін. П. Воронько в поемі «Поєдинок» (1958) створив героїч. образ В. 1979 в Болгарії було встановлено Міжнар. премію ім. Н. Вапцарова.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — (Вірші) // Світло над Болгарією. К., 1954; (Вірші) // Антологія болгар. поезії: У 2 т. Т. 2. К., 1974; Гімн // Колодій В. Поезії. Л., 1982; Сон // Колодій В. Братерство. Л., 1985.
Рекомендована література
- Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров: Биобиблиогр. указ. Москва, 1953;
- Захаржевська В. О. Никола Вапцаров і Україна // Слов’ян. літературознавство і фольклор. 1987. Вип. 16;
- Зографова К. Сърдечният приятел на Вапцаров // Словото днес. 2004, 13 май; Каменов Й. Властта и Вапцаров. София, 2004.
Завантажити статтю
Людина 
