Варавва Іван Федорович
ВАРА́ВВА Іван Федорович (05. 02. 1925, х. Новобатайський, нині Ростов. обл., РФ — 13. 04. 2005, м. Краснодар, РФ) — поет, фольклорист, перекладач. Онук М. Варавви. Від 1933 жив на Кубані. Учасник 2-ї світової війни. Військ. службу проходив у Києві, де дебютував у зб. «Щаслива юність» (1950, за ред. М. Стельмаха). Закін. Літ. інститут ім. М. Горького (Москва, 1953), у якому під впливом фольклориста М. Сидельникова захопився пісенною нар. творчістю. Повернувшись на Кубань, працював журналістом. Навч. на Вищих сценар. курсах у Москві, де зблизився з О. Довженком. У зб. «Песни казаков Кубани» (1966) включив гімни «Ще не вмерла Україна» і «Ты Кубань, ты наша Родина», що були поширені на Кубані як нар. пісні. Був підданий жорстокій парт. критиці. У 60-і рр. працював фольклористом Кубан. козачого хору, 1971–74 — відп. секр. Краснодар. крайової письмен. організації. Переклав на рос. мову чорномор. (укр.) нар. пісні (зб. «Казачья бандура»), автор поезій на чорномор. діалекті української мови, драми із козачого життя «Хорош дом — да морока в нем» (поставлена Краснодар. академ. театром драми ім. М. Горького). Лауреат літ. премій ім. О. Твардовського «Василий Теркин» та ім. козачого просвітителя К. Росінського, почес. отаман Пашковського куреня Всекубан. козачого війська.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Ветер с Кубани. Москва, 1954; На старых кордонах. Краснодар, 1956; Звезды в тополях. Краснодар, 1960; Золотая бандура. Москва, 1966; Кубанский кобзарь. Краснодар, 1997; Гомон Дикого поля. Краснодар, 2000; Пожары Отечества. Краснодар, 2001.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
