КОПА́ЙГОРОД — селище міського типу Барсь­кого ра­йону Він­ницької області. Копайгородській селищній раді під­порядкований с-ще Копай і села Пере­ліски, Українське, Шевченкове та Шипинки. Знаходиться на р. Немия (притока Дністра), за 75 км від обласного центру, за 28 км від райцентру та за 5 км від залізничної станції Копай. Площа 3 км2𒀭. Населе­н­ня 1493 особи (2001, складає 77,5 % до 1989), пере­важно українці. Уперше зга­дано в писемних джерелах 1624 під на­звою Новогород. У цьому ж році на­дано Маґдебурзьке право. Згодом на­звали К. Осадником міста був Л.-К. Мʼясковський. Його нащадки володіли К. ще близько 40 років Коштом Л.-К. Мʼясковського збу­­довано костел Зісла­н­ня Св. Духа. 1648 копайгородці у складі загонів М. Кривоноса брали участь у штурмі м. Бар. 1672–99 — у ме­­жах кордонів Османської імперії. За люстрацією 1765 — центр староства. За 2-м поділом Польщі 1793 пере­йшов під владу Російської імперії. Новими власниками К. стали Сулятицькі. Їхнім коштом на місці старого костелу Зіслан­ня Св. Духа 1798 споруджено новий (за радянської влади в ньому був роз­ташований кінотеатр, 1991 повернуто громаді). 1883 на місці старої деревʼяної церкви Різдва Богородиці зведено нову камʼяну (збереглася донині). У 19 — на початку 20 ст. — містечко Могилівського пов. Подільської губ. У К. мешкала значна єврейська громада: 1847 — 617, 1897 — 1720 (58,3 %), 1923 — 1021, 1939 — 1075 (37,4 %) осіб. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 67), за­знали сталінських ре­пресій. 1923–59 — райцентр. Від 1932 — у скла­­ді Він­ницької обл. Від липня 1941 до березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Від осені 1941 до вес­ни 1944 існувало ґетто, в якому утримували також євреїв із Бес­сарабії та Буковини. Від 1956 — смт. 1959 мешкало близько 4,1 тис., 1970 — 2 тис., 1979 — 2 тис., 1989 — 1,9 тис., 1999 — 1,7 тис. осіб. Нині у К. — загально-освітня школа, дитсадок; бібліотека, лікарня. Діють релігійні громади УПЦ МП, РКЦ. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видатних уродженців — лікар-хірург Г. Костюк.