Варда Євген Інвійович

ВА́РДА Євген Інві­йович (11. 04. 1942, Київ — 06. 01. 1992, там само, похов. у смт Клавдієве-Тарасове Бородян. р-ну Київ. обл.) — поет, пере­кладач, громадський діяч. Закін. Київський університет (1970). Працював в Укр. товаристві охорони памʼяток історії та культури, системі профтехосвіти, завідувач від­ділу науки і культури Товариства української мови ім. Т. Шевченка. У 60–70-х рр. за­знав пере­слідувань за укр. патріот. по­гляди. Дослідник ас­сирій. історії та культури. Поезії друкував у пресі. Йому належить перший укр. пере­клад епосу про Ґільґамеша (не ви­дано). У ж. «Ранок», г. «Літературна Україна» опублікував свої пере­клади нар. творчості ас­сирійців, памʼяток давнього писемства, віршів Давида Ульяна. Окремим ви­да­н­ням у його пере­кладі ви­дано зб. «Смішні оповід­ки» (К., 1972) класика середньовіч. ас­сирій. літ-ри Абу-ль-Фараджа. На­прикінці 80-х — на поч. 90-х рр. брав участь у створен­ні й діяльності НРУ та ДемПУ, активно ви­ступав з публікаціями в пресі на теми укр. мовно-нац. від­родже­н­ня, від­новле­н­ня культур. життя ас­сирійців та ін. меншин в Україні. Автор брошур «Історія памʼятників Т. Г. Шевченку» (Чк., 1979), «Від Ніневії — до України» (К., 1994); спів­автор праць з історії закладів профтехосвіти.

Завантажити статтю