Вартість

ВА́РТІСТЬ — економічна категорія, яка теоретично від­творює обʼєктивну основу еквівалентності обміну благ. В. ви­значається витратами су­спільно необхідного часу для від­творе­н­ня благ, які пере­даються су­спільству через ринк. механізми. У наук. роз­робці про­блеми В. існують два гол. методол. напрями: трудова теорія В. і маржиналізм. Згідно з трудовою теорією, В. ви­значається су­спільно необхідними витратами праці на виробництво товару. Су­спільно необхідні витрати — середні витрати при нормал. умовах праці (інтенсивності, продуктивності, рівні освіти і кваліфікації робітників тощо). Кожен товаровиробник має індивід. витрати, однак у результаті конкуренції вони усереднюються і, таким чином, втілюються у товарі. Праця, що створює В., у процесі обміну товарів абстрагується від конкрет. спожив. В. і набуває форми абстракт. праці. Саме вона і створює В. на від­міну від конкрет. праці, що створює споживчу В. У ринк. економіці діє закон В., згідно з яким товари обмінюються у від­повід­ності до су­спільно необхідних витрат праці на них. У роз­винутому товар. виробництві такий обмін опосередковується грошима, однак вони лише пред­ставляють реальну В. у обміні, не змінюючи її суті. В індустр. економіці, де гол. засобами виробництва є знаря­д­дя праці, створені людиною, а сусп. формою по­єд­на­н­ня факторів виробництва (матеріал. засобів виробництва і робочої силі) на­ймана праця, В. товару є складнішою за своєю структурою. Вона включає витрати праці на засоби виробництва у тій частині, в якій вони викори­стані у виробництві товару; витрати праці, що утворюють еквівалент В. робочої сили (В. товарів і послуг, необхідних для від­творе­н­ня робочої сили нормал. якості); витрати праці, які втілюються у додатк. В., що є основою прибутку власника виробництва. Між­галуз. конкуренція призводить до вирівнюва­н­ня прибутку на авансований капітал, у результаті чого В. набуває модифіков. форми ціни виробництва, яка дорівнює витратам виробництва плюс серед. прибуток. Ці від­носини модифікують форму В. і ускладнюють дію закону В., однак не скасовують його.

На від­міну від трудової теорії маржиналізм ви­значає В. гранич. корисністю блага, яка залежить від субʼєктив. оцінки. При цьому ступінь корисності ви­значається не заг. властивостями блага, а інтенсивністю потреби у ньому і кількістю благ. Чим інтенсивнішою є потреба і чим менше благ, тим більша корисність блага. Корисність остан­ньої (найменш значимої) одиниці ви­значає В. На цій основі вибудовуються теорії вартості, капіталу, доходів тощо. Робилися також спроби по­єд­нати маржиналізм з трудовою теорією В. (у роз­виток такого під­ходу знач. внесок зробив М. Туган-Барановський), оскільки між маржинал. оцінками і ви­значе­н­ням В. працею існують реальні сполучні звʼязки і пере­ходи. Якщо людина повин­на ви­брати одне із двох благ, то вона, звичайно, вибере те, яке є для неї кориснішим. Якщо ж корисність благ буде однаковою, то доцільно ви­брати те, на від­творе­н­ня якого потрібно більше часу і трудових зусиль, що утворюють основу В. блага. У першому випадку вибір здійснюється на базі маржинал. принципів, у другому — на трудовій основі. В. є від­ноше­н­ням, яке історично формується, роз­вивається та при­ймає різні форми, однак ця історія (в узагальненому ви­гляді) від­творюється у сучасності. У теор. узагальненому ви­гляді В. ви­значають як основу для вибо-ру блага, гранична корисність якого дорівнює корисності вільного часу, від якого необхідно від­мовитися, пере­творивши його у сусп. необхід. робочий час, уречевлений в товарі, що задовольняє потребу у ви­браних благах. Як основоположна категорія ринк. економіки В. набуває багатоманіт. специфікацій, що від­творюють різні її функціонал. форми (зокрема ринкову, альтернативну, базисну, викупну, оціночну) у процесі виробництва, роз­поділу, обміну і спожива­н­ня ринк. продуктів.

В економіці України, яка є пере­хідною від директивно-планової до ринк., пита­н­ня В. набуває специф. характеристик, оскільки виникає про­блема В. благ, які функціонували у директивно-плановій економіці, але не можуть включитися у товарно-грошовий обіг в ринк. економіці. Якщо на виробництво певного товару викори­стано ін. товари, що мають ринк. вартість, але у результаті виробництва створ. блага, які не мають ринк. попиту і не можуть бути реалізовані, то виникає руйнува­н­ня В. Праця, витрачена на виробництво таких товарів, є марною, бо вона не створила су­спільно корисних благ, що можуть бути реалізовані на ринку. У 90-х рр. 20 ст. рівень ВВП на душу населе­н­ня в Україні знизився, натомість виникли поня­т­тя віртуал. економіки і віртуал. В., що характеризують процеси, які реально від­буваються в економіці, однак не мають під собою твердого екон. і вартісного змісту. Про­блема В. була і залишається основополож. теор. і практ. про­блемою ринк. економіки.

Завантажити статтю