КО́ПАЧ Іван Симонович (псевд. і крипт.: Народовець, Г. Кичун, І. К., К. І., І. К-ч; 04. 03. 1870, с. Грозова, нині Грозьове Старосамбір. р-ну Львів. обл. — 07. 10. 1952, Львів) — філософ, педагог, мово­знавець, літературо­знавець. Доктор філософії (1901). Дійсний член НТШ (1935). Закін. Львівський університет (1894). Працював у Львів. академ. (1896–97, 1901–08) та Терноп. (1897–1901) г-зіях; 1908–29 — ін­спектор Галиц. кра­йової шкіл. ради, візитатор укр. шкіл. кураторії Львів. округи; водночас 1907–08 — ред. ж. «Учитель». Від 1945 — старший викладач класич. філології Львів. університету. Упорядкував 4 укр. читан­ки А. Крушельницького, разом із П. Мостовичем уклав під­ручник з лат. мови. За­провадив у гімназіях під­ручники з математики й фізики П. Огоновського та «Ка­­техизм і догматику» о. Л. Лужницького. Голова муз. товариства «Боян» та клубу «Укр. бесіда». Листувався з І. Франком, який присвятив К. оповіда­н­ня «Борис Граб». Автор статей із про­блем педагогіки, філософії, класич. філології, літературо­знавства, а також рец., ювіл. мат. та некрологів, які публікував у ж. «Правда», «Зоря», «ЛНВ», г. «Діло», «Руслан», «Записках НТШ», аль­­манасі «Січ». Пере­клав українською мовою кілька праць Ф. Паульзе­на: «Будучність гімназий (Уваги Фрід­ріха Паульзена)», «Партійна полїтика і мораль» (обидві — 1901), «Родин­не життє (Гадки проф. д-ра Фрідріха Паульзена): Під роз­вагу руским “соколикам і пан­нам”» (1903), «Короткий огляд істориї німецких університетів» (1906; усі — Львів).