КО́ПАЧ Іван Симонович (псевдонім і криптоніми: Народовець, Г. Кичун, І. К., К. І., І. К-ч; 04. 03. 1870, с. Грозова, нині Грозьове Старосамбірського ра­йону Львівської обл. — 07. 10. 1952, Львів) — філософ, педагог, мово­знавець, літературо­знавець. Доктор філософії (1901). Дійсний член НТШ (1935). Закінчив Львівський університет (1894). Працював у Львівській академічній (1896–97, 1901–08) та Тернопільській (1897–1901) гімназіях; 1908–29 — ін­спектор Галицької кра­йової шкільної ради, візитатор українських шкільних кураторії Львівської округи; водночас 1907–08 — редактор журналу «Учитель». Від 1945 — старший викладач класичної філології Львівського університету. Упорядкував 4 українські читан­ки А. Крушельницького, разом із П. Мостовичем уклав під­ручник з латинської мови. За­провадив у гімназіях під­ручники з математики й фізики П. Огоновського та «Ка­­техизм і догматику» о. Л. Лужницького. Голова музичного товариства «Боян» та клубу «Українська бесіда». Листувався з І. Франком, який присвятив К. оповіда­н­ня «Борис Граб». Автор статей із про­блем педагогіки, філософії, класичної філології, літературо­знавства, а також рецензій, ювілейних матеріалів та некрологів, які публікував у журналах «Правда», «Зоря», «ЛНВ», газетах «Діло», «Руслан», «Записках НТШ», аль­­манасі «Січ». Пере­клав українською мовою кілька праць Ф. Паульзе­на: «Будучність гімназий (Уваги Фрід­ріха Паульзена)», «Партійна полїтика і мораль» (обидві — 1901), «Родин­не життє (Гадки професора доктора Фрідріха Паульзена): Під роз­вагу руским “соколикам і пан­нам”» (1903), «Короткий огляд істориї німецких університетів» (1906; усі — Львів).